Як нещодавно стало відомо, співачка Міка Ньютон з піснею «Ангел» представлятиме Україну на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення-2011», який в травні відбудеться в Дюссельдорфі (Німеччина). Напередодні фіналу національного відбору цього конкурсу — восени минулого року — відома естрадна виконавиця приїздила в Херсон для участі у творчому проекті «Зіркова хвиля». У перерві між виступами зі співачкою зустрічався наш кореспондент.— Ти — спеціальний гість херсонської «Зіркової хвилі». Скажи, чи потрібні талановитим дітям подібні проекти?

— Звичайно. В Україні сьогодні чимало заходів, які дійсно обдарованим дітям дають можливість гучно заявити про себе. І це добре. Кожен такий конкурс — новий, нехай і невеликий, але внутрішній поштовх для особистого розвитку учасників, стимул працювати над собою. Погодься, за гроші ти не придбаєш впевненості в собі, бажання самовдосконалюватися, старанно навчатися, опановувати гру на якомусь інструменті чи удосконалювати власний рівень вокалу. А перемога хоча б у місцевих мистецьких змаганнях вирізняє тебе серед решти ровесників. Відтак, прагнеш ще більше працювати над собою. Коли б не ваші «Чорноморські ігри», у яких я свого часу перемогла і познайомилася зі своїм колишнім продюсером, можливо, такої співачки, як Міка Ньютон, і не було б. Мої батьки хотіли, щоб я досконало вивчила англійську мову. Їм це видавалося перспективнішим. Коли ж побачили, що я буквально живу своєю мрією стати естрадним виконавцем, почали давати чималі гроші на запис пісень.

Дітей, які займаються творчістю, потрібно постійно підтримувати, заохочувати, зокрема і за допомогою найрізноманітніших конкурсів, з яких вони виходять переможцями. Адже обрали мистецтво, а не наркотики, пияцтво тощо. Виявити у дитині талант та її підтримати, безперечно, повинні батьки.

— Наскільки реально талановитій людині самотужки заявити про себе, стати популярною?

— Цілком реально. Зокрема, завдяки участі у популярних телевізійних проектах. У Києві сьогодні хочуть бачити дійсно талановиту молодь. На жодному телеканалі, яким би розрекламованим не було шоу, рейтингу не буде без справжніх, дещо наївних очей учасників, прекрасного голосу та непідробного бажання реалізувати себе. Тому телеканали шукають справжні таланти, і, зрештою, потім на них заробляють чималі гроші. Як правило, ці таланти — вихідці з невеликих провінційних міст та сіл. Я теж родом з маленького міста Бурштин, де проживають не більше 20 тисяч людей. Пригадую, як ровесники сміялися з мене в шостому класі, коли вперше заявила, що мрію навчатися в Києві, стати відомою співачкою. А я не зрадила мрії. Для того, аби самотужки пробитися, вибачте на слові, потрібно підірвати свою п’яту точку та наполегливо працювати. Нині є чимало інтернет-сайтів, скориставшись якими можна навчитися правильно розспівуватися, грати на інструментах тощо. Було б бажання…

— Міка Ньютон особисто підтримує молодих вокалістів?

— Так. Багато спілкуюся з ними, даю майстер-класи. Під час зустрічей молоді таланти теж цікавляться, чи реально самому стати зіркою. Завжди відповідаю: реально. Я, Наталя Могилевська, Ані Лорак пробилися самі. А чим ви гірші? Але це нелегко зробити. Ви навіть не уявляєте, стільки потрібно відпрацювати концертів, щоб записати хоча б один кліп. А крім кліпу, який коштує близько 30 тисяч доларів, необхідно ще щось їсти, заплатити людям, котрі з тобою працюють тощо. Це тільки видається, що бути популярним поп-виконавцем класно і легко. Вийшов на сцену, гарно заспівав — і все. Повірте мені, насправді щодня мусиш вирішувати якісь проблеми, знайомитися й спілкуватися з десятками людей, яких більше ніколи в житті не побачиш. Тобі брешуть в очі, аби образити, інколи говорять, що взагалі не вмієш співати.

Втім, якщо дійсно вирішив стати професійним співаком, пораджу щодня наполегливо за­йматися вокалом, акторською майстерністю, працювати перед дзеркалом. А найголовніше — знайти собі хорошого вчителя. Багато що залежить саме від нього. Мій перший вчитель вокалу Ігор Іванцев завжди повторював, щоб на сцені ніколи нікому нічого не доводила, а просто виходила і показувала, що насправді вмію гарно співати. Цього бажаю і молодим херсонським вокалістам.

— У тебе нещодавно змінився продюсер. Варто очікувати кардинальних зміни у творчості? І загалом, які плани на майбутнє, над чим зараз працюєш?

— З новим продюсером товаришуємо вже давно. Роботу з ним ділимо навпіл. Зараз беру участь у проекті «Народна зірка», знімаю новий кліп, працюю над піснею для українського відбіркового туру «Євробачення». Мене у цьому підтримує відомий еквілібрист Анатолій Залевський. Ми разом будемо придумувати творчий номер. Кардинально змінюватися не планую. Я розумію, що значно виросла у порівнянні з тим, коли починала, але своєму шаленому драйву в піснях, ліриці та ніжності не зраджу. Моя творча група довго вирішувала, з чим піти на «Євробачення», повільну чи швидку пісню обрати? Я рішуче заявила: покажу себе такою, якою є насправді. У мене буде чистий, світлий номер. «Євробачення», розумію, — це трохи і політика. Але я співатиму виключно для глядачів.

— Аби взяти автограф, у Херсоні тебе буквально атакували десятки шанувальників. Часто таке трапляється?

— Так (посміхається). Я відкрита людина, дуже легко йду на діалог, часто спілкуюся з людьми, особливо з фанами. За браком часу, на жаль, рідно навідуюся до фан-клубу, але розмовляю з шанувальниками у соціальній мережі «В контакті». У мене там своя власна група і авторська сторінка. Коли є час, виходжу в он-лайн і відповідаю на всі запитання. Знаю, що «В контакті» можна зустріти понад 300 користувачів з іменем «Міка Ньютон», тож мене важко впізнати. Якщо скажу, яка сторінка реальна, певно, вона зависне від перенавантаження.

— На завершення розмови скажи відверто, тобі сподобався Херсон?

— Ніколи не любила цього запитання від журналістів. Що відповідати, коли мене постійно возять на машині: з вокзалу — в готель, а звідти — в концертний зал? Прогулятися містом не мала часу, тому майже нічого не бачила.

В одному місті стався цікавий курйоз: під час сольного концерту звернулася до глядачів з проханням писати мені записки з запитаннями, на які я, у перервах між піснями, залюбки відповідатиму. І от хтось поцікавився: як вам наше місто? А я візьми і ляпни: дуже сподобалася ваша річка. Увесь зал голосно засміявся. Стою на сцені і розумію, що річки тут немає. У Херсоні, точно знаю, є Дніпро! А ще у вас гарні світлофори, на одному з яких простояли у заторі цілих 15 хвилин.

— Дякую за розмову.

Спілкувався Вадим ЛУБЧАК.