Якщо діти — наше найбільше багатство, то родина Розсолових у Горностаївському районі — одна з найбагатших. Тут аж одинадцятеро нащадків. Сказати, що голова сімейства Рима Григорівна — мати-героїня, все одно, що не сказати нічого. Жінка сама виховує дітей. І вони одне від одного краще: відмінники у школі, незамінні мамині помічники у господарстві і взагалі, не за віком самостійні та відповідальні. Та, на жаль, життя у селі Славному, де мешкає багатодітна сім’я, за останні роки змінилося не на краще.

— За радянських часів у нас працював колгосп, — розповідає славненський сільський голова Віталій Михайлюк. — Люди всі були з роботою. Тому і з року в рік покращувалася демогра­фічна ситуація. Молодь залишалася у селі, зводили будинки. А в 1990-х сталося щось неперед­бачуване. Усі старалися виїжджати в міста в пошуках роботи.

Сьогодні у Славному зареєстровано 515 чоловік, але насправді проживає трохи більше 200. Половина — це люди працездатного віку, ще половина — пенсіонери. Аби молодь їхала в село, її треба зацікавити. А нічим. Робота є лише в школі, дитсадку, сільраді і ФАПі. Та й то усі вакансії зайняті. Тутешні жителі живуть з того, що тримають корівку, свійську птицю. Так живе і велика родина Рими Розсолової.

Ми зустрілися з багатодітною мамою у центрі села. Довгою вулицею, вкритою опалим горіховим листям, йдемо до будинку Розсолових. По дорозі і почали розмовляти про життя-буття.

— Зараз у нас п’ятеро дітей ходять до школи. Наступного року йде ще один. А школа на межі закриття, — розповідає Рима Григорівна. — З садочком теж проблеми. Один ходить до садка, а двоє сидять вдома. Дітей там беруть тільки з 4-х років. І хотів би на роботу піти, а нема як. Та й роботи немає.

За розмовою швидко дійшли до оселі. Зовні будинок великий, чепурний, з цегли.

— Він був би хороший, якби ми жили в Австралії. Щоб на­дворі цілий рік було тепло і не треба було опалювати, — говорить господиня.

Ледь ступаємо на поріг, і стає зрозуміло, на що скаржиться мати. Всередині дуже вогко. Не встигає похолоднішати, як стіни стають мокрі і вкриваються цвіллю. Для дітей у будинку три спальні. Ліжок багато, тому в двох кімнатах майже не розвернутися. А взимку доводиться ще й відсувати ліжка від мокрих стін і вікон.

Важко і в побуті: піч треба натопити, води наносити. І скільки ж води?! Дітей багато, тож і обід великий, і прання чимало, і викупати треба всіх. І якби тільки це.

— Немає у нашому селі по­ліклініки. Уявіть, як мені їх усіх вести на медогляд? Півтори години їхали автобусом по цих дорогах і весь час стояли. Немає у Славному й аптеки. А в мене діти на руках. І як жити? — бідкається жінка.

Рима Григорівна як справжня мати прагне своїм дітям кращої долі. До речі, старші діти здобувають вищу освіту в Херсоні. А з меншими жінка дуже хотіла б переїхати до райцентру. От тільки яким чином? Будинки в Славному коштують кілька тисяч гривень, в Горностаївці — десятки тисяч доларів. До речі, сьогодні на Горностаївщині проживають 288 багатодітних сімей (лише на території Славненької сільради їх 10), з них 44 потребують поліпшення житлово-побутових умов. З проханням допомогти у покращенні життя Рима Розсолова вирішила одразу поїхати до губернатора. Обласна та районна влада, а також села Славного миттєво від­реагували на звернення і згуртували свої сили для допомоги.

— До родини Розсолових, аби познайомитися ближче, особисто завітав заступник голови облдержадміністрації Андрій Яценко, а з ним — керівники структурних підрозділів області та району. Перше, що ми вирішили: забезпечити сім’ю на зиму вугіллям і дровами, замінити вхідні двері до їхньої оселі на металеві. Аби всередині було тепло, — розповідає голова Горностаївської РДА Григорій Вермієнко. — Все ж таки Славне — непогане село. Життя не стоїть на місці, і, думаємо, тут все буде добре. Тим паче, якщо у цьому селі житимуть такі чудові  багатодітні сім’ї, як родина Рими Григорівни. Сьогодні ми готуємо проектно-кошторисну документацію, щоб наступної весни зробити у їхньому будинку ремонт. Обласна влада допоможе з придбанням нових меблів і комп’ютера. Тож вже найближчим часом побутові умови у цих діточок покращаться. Ми дуже цінуємо такі родини, адже вони — гордість нашого району. І будемо робити все, що можемо і що від нас залежить, аби таким сім’ям жилося краще, й інші жителі Горностаївщини брали з них приклад.

Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.