Турецькі султани, правителі Єгипту, арабські шейхи в усі часи не уявляли свого розкішного життя без інжиру. Це одна з найдавніших культур у світі. Спочатку інжир вирощували в Аравії, і звідси його привезли на свої землі фінікійці, сірійці та єгиптяни. Чудово росте інжир в Середній Азії, на Кавказі, в країнах Середземномор’я та в Криму. А наш земляк Олексій Косенко збирає хороші врожаї у… рідній Кардашинці Голопристанського району. Своїми секретами господар залюбки ділиться з читачами «НД».

— Днями до мене заїхали гості, і я їм кажу: зараз пригощу вас свіжим інжиром, — розповідає Олексій Іванович. — А люди й здивувалися. Мовляв, він у нас не росте.

На городі в Олексія Івановича рослини схожі на велетенські декоративні фікуси. Насправді ж, інжир — це і є субтропічний листопадний фікус. Його ще називають карійським (Ficus carica), адже батьківщиною інжиру вважаються гірські райони давньої Карії, провінції Малої Азії. В господаря ростуть і молоденькі, від 30 до 50 см заввишки, фікуси у кімнатних вазонах.

— Інжир — абсолютно непримхлива культура. В теплиці або кімнаті його можна вирощувати по всій території СНД. Не виняток і наша Херсонщина, — розповідає Олексій Косенко. — Висаджувати краще навесні. Того ж року він дає врожай. У кімнатних умовах плодоносить «без перерви на рекламу». А якщо ви вирощуєте в теплиці, з настанням стабільних холодів рослину треба наполовину обрізати, накрити тканиною, потім плівкою і зверху зробити маленьку тепличку. Так інжир перезимовує. 1 березня обережно зніміть покрив з тканини і плівки, але до 1 червня залиште рослину в теплиці.

Олексій Іванович говорить, що технологія вирощування інжиру доступна навіть школяреві. Урожай буде неодмінно. Цікаво, що ця культура не потребує ані удобрювання, ані боротьби зі шкідниками, бо їх на ній просто немає. А ось у відкритий грунт інжир висаджувати не варто. У нашому кліматі його плоди зав’язуються пізно і не встигають визріти до холодів.

— А чи знаєте ви, що інжир — справжній народний лікар? — запитує господар Косенко. — Протягом 10 днів, о 10-й ранку, з’їдаєте по 4 ягоди. Потім на 10 днів робите перерву, і знову повторюєте 10-денний курс. У такий спосіб нормалізується тиск. Я в цьому переконувався дуже багато разів. Якось навіть мені зателефонувала одна жіночка з Голої Пристані. Попросила привезти їй саджанці інжиру, аби завжди ріс під рукою. Виявляється, людині вже 95 років, і вона каже, що від нападів гіпертонії рятується тільки з допомогою інжиру.

Взагалі інжир є джерелом багатьох корисних речовин. У сушених плодах міститься 3—6% білка, до 75% цукру (переважно фруктоза та глюкоза), каротин, вітаміни В3, РР і С, калій, кальцій та залізо. П’ять сушених ягід інжиру — це рекомендована добова доза клітковини. А давній лікар Авіценна називав інжир продуктом для людей похилого віку. Чому? Вживання цього плода зміцнює серцево-судинну систему, знижує рівень холестерину у крові, стимулює роботу кишечника, сприяє виведенню продуктів обміну. Свіжий інжир є потогінним засобом. Разом із потом виводить із організму солі і токсини, тому дуже корисний людям, які страждають на артрит. За кількістю заліза інжир значно випереджає яблуко і рекомендується під час лікування залізодефіцитної анемії.

Втім, є у інжиру і протипоказання: для хворих на подагру (через наявність щавлевої кислоти), гострі шлунково-кишкові захворювання (через велику кількість клітковини) і цукровий діабет (через велику кількість цукру). В такому разі за один прийом не можна з’їдати більше 2—3 ягід.

І пам’ятайте: аби відчути солодкий смак східного життя, не обов’язково далеко їхати. Інжир, на перший погляд, така екзотична рослина, може легко стати улюбленицею вашого дому.

Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.