«Село, заціловане всіма вітрами, — колиска любові і пісня душі, тут стелиться легко дорога до мами, стежина дитинства веде в спориші. Пісенний мій краю, любов моя вічна, тут пам’ять козацька і слава батьків, так хочеться довше дивитись у вікна, вдивлятися в очі своїх земляків»… Саме з цих слів у Великих Копанях Цюрупинського району розпочалося грандіозне святкування 215-річчя села."

Парад вулиць

На свято зібралося все село. Кожна сільська вулиця намагалася заявити про себе якомога гучніше й оригінальніше, інакше через «митницю», яку влаштували організатори торжества перед в’їздом на головний майдан села, не пропускали. Народу довелося пофантазувати. Одні йшли урочистою ходою, інші їхали — хто на прикрашених бричках, хто на сучасних тракторах. І всі з подарунками, сюрпризами. «Митники» прискіпливо оцінювали представників кожної вулиці: як вміють працювати, прибирати власні обійстя, й звісно ж, як уміють відпочивати — співати та танцювати, які подарунки везуть на свято?

Було і каверзне запитання: «А де ж атрибут, без якого свята не може бути?».

З піснями та посмішками селяни в’їжджали на майдан й одразу ж приступали до демонстрації своїх подарунків. Земляки пригощали одне одного власними стравами. Чого тільки не було на святкових столах! Борщі й пампушки, паляниці й галушки, вареники й ковбаси, запечені кабанчики та курки, кулеші та лемішки, й навіть шпундра! На сусідніх столах — запашні голубці, печеня по-домашньому, українські битки, шпигована часником та салом буженина, тушкована з капустою і салом свинина, фарширована птиця, деруни, печена риба…

Столи прогиналися під кручениками та завиванцями, дарами садів і городів. А ще у великих бутлях плескотіли настоянки з фруктів, медовуха з перцем, знаменитий копанівський спотикач, закоркований кукурудзяним качаном… Ні-ні, не подумайте нічого поганого: на святі «митники» пильно слідкували за тим, аби народ не перебрав зайвого…

Усі дорогиведуть сюди

— Хочу привітати вас усіх з днем народження нашої маленької батьківщини — нашого села Великі Копані, — звернулася до односельців сільський голова Валентина Костенко. — Дійсно, вони у нас великі. На благо держави працюють у нашому селі 13 підприємств, організацій та установ. Чимало з них мають най­кращі показники у районі та області. Дуже складно жити сьогодні, мабуть, тому, що держава трішечки забуває про нас. Але ми все-таки живемо! І житимемо! Я бажаю всім вам щастя, здоров’я, матеріального благополуччя. Найкраще — попереду! Нам треба бути оптимістами. Після чорної смуги обов’язково буде й біла. Учора ми відкрили новий стадіон, де наші діти, юнь займатимуться спортом та, мабуть, і ми, дорослі, зможемо трішечки приділяти часу здоровому способу життя. Сьогодні ж відкриються двері нового банкетного залу. Вже завтра тут можна буде відзначати сімейні торжества. Зичу вам усього найкращого і бажаю, щоб ми завжди збиралися дружною родиною на такі свята!

Учасники свята вшанували пам’ять воїнів-земляків, загиблих у Великій Вітчизняній війні, поклали до меморіалу Слави квіти. А потім слово було надане голові Цюрупинської райради Ларисі Снігур:

— Є на карті нашої держави малесенька точка, де сходяться координати доріг не тільки України, а й Білорусі, Росії, Молдови, країн Прибалтики. Це село Великі Копані, де працює най­більший на півдні України оптовий ринок сільгосппродукції. Село розвивається і росте. Ваша школа — одна з найбільших сільських шкіл, у вашому дитячому садочку вже немає вільних місць — треба будувати новий дитсадок. А якщо є діти, значить, є майбутнє. Тож бажаю всім вам міцного здоров’я, родинного затишку, вашим дітям — упевненості у завтрашньому дні.

Оаза Олешківської пустелі

Від приватних підприємців, спонсорів свята, виступив директор товариства «Неждана» Федір Негой:

— 215 років тому переселенці з Курської, Орловської, Воронезької та Полтавської губерній оселилися в цих краях. Понад два століття декілька поколінь їхніх нащадків старанно працювали на цій землі й перетворили наше село в оазу Олешківської пустелі — найбільшої в Європі. Сьогоднішні мешканці Великих Копанів трудяться так, що їм перед предками не соромно. Ми, підприємці, завжди допомагатимемо рідному селу. Адже ми тут живемо. Тож із задоволенням хочу вручити сьогодні грошову премію — п’ять тисяч гривень — творчому колективу місцевого будинку культури, який нещодавно посів перше місце, виступаючи на Сорочинському ярмарку. Таку ж премію хочу вручити й нашій сільській школі…

За традицією напередодні Дня села був проведений рейтинг популярності та якості, мета якого — виявити кращих за професією. Подарунки та почесні грамоти переможцям конкурсу «Кращі за професією» вручила сільський голова Валентина Костенко, запросивши на головну сцену свята трактористів, бібліотекарів, вчителів, електрозварників, водіїв, менеджерів, лісничого, електрика, медичну сестру, бухгалтера, листоношу, винороба. «На вас тримається село, ви для нас — зразок!».

Вітали на святі родини, які багато років живуть у злагоді, мирі, любові та взаєморозумінні. Дев’ять пар відразу відзначали золотий юві­лей подружнього життя. Їх усіх за­просили на сцену, вручили подарунки. Не забули і про старожилів та іменинників, чий день народження співпав з днем народження села. Вийшли на сцену й відмінники навчання Великокопанівської ЗОШ. Численними оплесками вітали юних спортсменів, які вдало виступають на районних, обласних та всеукраїн­ських змаганнях.

Порадували своїми виступами творчі колективи сільського будинку культури.

— На знак вдячності ми даруємо будинку культури 25 комплектів передплати на газету «Новий день»! — прямо зі сцени повідомила під бурхливі оплески Валентина Костенко. — Так тримати!

А на «десерт» — феєрверк!

Напередодні Дня села був проведений конкурс на кращий двір: 80 осель одержали статус «Двір зразкового порядку».

— Тепер ми щороку проводитимемо цей конкурс! — пообіцяла сільський голова. — І на кожній табличці обов’язково вказуватимемо рік, коли двір одержав визнання односельців.

Концертна програма тривала до пізнього вечора. Люди ласували домашніми делікатесами… Сміливці лазили на стовп за подарунками… Силачі перетягували канат… Молодь веселилася на святковій дискотеці… Все село спостерігало за фантастичним салютом. Свято вдалося, адже у Великих Копанях вміють не тільки добре працювати, але й чудово відпочивати.

Анатолій ЯЇЦЬКИЙ.

Фото автора.