Днями в обласному центрі презентували альтернативний путівник. Згідно з задумом упорядників, книга має стати своєрідним «іншим», незвичним поглядом на визначні місця Херсона. Відповідно, нестандартною була і презентація — просто на даху адміністративної будівлі міської ради.tc "Днями в обласному центрі презентували альтернативний путівник. Згідно з задумом упорядників, книга має стати своєрідним «іншим», незвичним поглядом на визначні місця Херсона. Відповідно, нестандартною була і презентація — просто на даху адміністративної будівлі міської ради."

Втім, крім оригінальної презентації на даху, куди, до речі, драбиною дісталися міський голова Володимир Сальдо та майже сотня учасників заходу, путівник нічим особливо не вразив. Навіть більше: після ознайомлення з ним відчув, що Херсон вкотре публічно, до того ж з доброї волі мера, висміяли в провінційності.

Уже на обкладинці книги про «інший» Херсон зображена фотографія десятка корів, які пасуться неподалік міста. Та це ще квіточки. У путівнику вказано, що своєрідною особливістю нашого «альтернативного» міста є бабусі, які просто на вулицях продають смажене насіння. І хоча городяни, на думку авторів, знають про те, що дехто зі стареньких у цьому ж насінні гріє свої ноги, все одно купують його та залюбки лузають. Більше того, як переконують автори, навіть іноземці знають, що по Херсону безпечніше ходити з насінням в руках. Тільки тоді тебе приймуть за свого.

Та найбільшим духом провінційності в українському місті є видання книги англійською та… російською мовами.

— Англійською — для того, щоб іноземці читали, — сказала на презентації координатор видання книги Олена Афанасьєва. — Ну а ро­сійською — для нас.

Дозволю собі запитати: для кого, для нас? Не говорю про дух патріотизму та любов до свого-таки українського міста. Просто не розумію, як можна тому ж європейцю пояснити, що путівник, який він тримає в руках, видано для європейців та лише російськомовних українців. Скажете, що в Херсоні більшість людей спілкуються ро­сійською. Але ж книга розрахована не на городян, які й так знають свій «інший» Херсон, а в першу чергу на туристів. І про це говорилося на презентації. А соромитися своєї мови — особливість провінціала. Важко уявити подібне видання про Київ російською мовою.

Також характерними особливостями «нового» Херсона у путівнику стали: блошиний ринок (барахолка), дівчата, яких у місті, виявляється, «можна зустріти скрізь: на вулиці, в кав’ярні й навіть у державних установах», жебраки та вуличні музиканти тощо.

— Мені сподобався путівник, — сказав на презентації Володимир Сальдо (можливо, просто він його не читав?). — Книга дозволяє побачити наше місто таким, яким його раніше не бачили.

До слова, видання про «інший» Херсон стало можливим за фінансової підтримки міської ради. Мер навіть пообіцяв перевидати книгу до «Євро-2012» та представити її як культурний довідник регіону.

Для автора ж цих рядків єдиною практичною користю від відвідування цієї презентації залишилося особисте ознайомлення з покрівлею міськвиконкому. Виявилося, що, на відміну від сотень багатоквартирних будинків у місті, вона нова і в досить хорошому стані. Словом, на голови співробітникам мерії нічого не крапає, а відтак, від них й надалі можна чекати продуктивної роботи та таких же «геніальних» презентацій і книг.

Вадим ЛУБЧАК.