— У нашій гімназії працює дуже потужний педагогічний колектив. 46 вчителів є спеціалістами вищої категорії, 15 — мають звання «Відмінник освіти України». Є в нас і заслужені вчителі України, володарі медалей Антона Макаренка, Василя Сухомлинського, Тараса Шевченка. Ніхто не сумнівається, що люди з таким великим досвідом у конкурсах педаго­гічної майстерності виборюють перемогу. І нам неважко було відрядити саме такого педагога. Але у нас працюють і талановиті молоді вчителі, які можуть захистити імідж навчального закладу не менш блискуче. Зоряна Кучеренко — саме з таких, — розповідає директор Херсонської багатопрофільної гімназії № 20 Оксана Цеховлес. — Попри свій молодий вік, вона має 15 років педагогічного стажу і ось вже 6 років працює в гімназії. Зоряна Степанівна — дуже творча особистість, на її уроках завжди цікаво. Вона постійно працює над самовдосконаленням. А ще — створила у класі неймовірну атмосферу добра і людяності і прагне, аби її учні сіяли добро і в серцях інших людей. За рішення педагогічного колективу, гімназійного самоврядування, батьків гімназії, саме Зоряна Степанівна була нагороджена грамотою «За милосердя».

Після таких слів дуже захотілося відшукати цей незвичайний клас і його педагога. Вже давно закінчилися уроки, а в 4-Г діти не поспішають додому. Учні діляться своїми враженнями від проведеного дня і розповідають найпотаємніші дитячі думки своїй мамі-вчительці. Адже 4 роки тому у її лагідну і надійну долоню рідні матусі з до­вірою передали рученята своїх дітлахів.

— Ці учні — моя друга родина, — не приховує Зоряна Степанівна. — Коли щоразу заходжу до класу, чую це щире дитяче «Доброго ранку», бачу зацікавлені оченята і посмішки, розумію: від мене вони також чекають пов­ної віддачі. Не маю права бути сумною чи черствою, одноманітною чи байдужою. Дітей не обманеш. Вони усе відчувають так, як не відчує навіть дорослий.

На уроках Зоряни Степанівни ніколи і нікому нудьгувати. На це у вчительки свої секрети. Жартома вона зізнається, що педагогічну майстерність почала вбирати ще з грудним молоком. Мама, батько і навіть сестра Зоряни — педагоги. Ну а працюючи в одному з найсильніших навчальних закладів області, вчиться й у своїх старших колег.

— Коли я готувалася до конкурсу «Вчитель року», наш колектив став для мене одним великим помічником. І сьогодні мені хочеться сказати усім своїм колегам та директору Оксані Іллівні величезне спасибі за віру в мене і за підтримку, — говорить вчитель.

У рамках конкурсу Зоряна Кучеренко проводила урок природознавства у 4 класі однієї зі шкіл Херсона. І хоча перед нею сидів зовсім незна­йомий клас, вдалося одразу ж встановити тісний емоційний зв’язок.

— Я вважаю, що неважливо, з якої школи чи гімназії дитина. Кожен — це творча особистість. Розкрити її і є метою вчителя. А ось такі конкурси, як «Вчитель року», який проводить управління освіти  Херсонської міської ради (за що всі освітяни йому дуже вдячні), і допомагають на цьому шляху. Раджу усім молодим педагогам не сумніватися у своїх силах і бути активними учасниками подібних змагань, — зізнається Зоряна Кучеренко.

Свідками нашої розмови стали й деякі батьки. Їм також захотілося по­ділитися думками.

— За ці чотири роки вкотре переконуємося, що з вибором навчального закладу не помилилися. Велике спасибі адміністрації гімназії, — зауважує Надія Арас. — Адже поки наших дітей навчають такі вчителі, можна бути спокійним за їхнє майбутнє. Бажаємо Зоряні Степанівні за рік-два представляти не лише нашу гімназію на рівні міста, а й місто на рівні області...

— Звичайно, я буду прагнути цього, — відповідає вчителька. — Але зовсім не це для мене головне. Мрію, аби через багато років мої маленькі учні виросли хорошими і розумними людьми, і я могла б ними пишатися. У цьому, мабуть, і є сенс життя справжнього вчителя.

Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.