Увесь минулий тиждень Херсон жив у статусі театральної столиці України. Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії», який вже втринадцяте організовує обласний академічний театр ім. М. Куліша, об’єднав 23 театри з семи країн світу і тисячі відданих шанувальників. Кожна вистава ставала своєрідним відкриттям, викликала захоплення і дарувала незабутні спогади. Тож коли прийшов час сказати «Мельпомені» прощавай, місто вибухнуло най-най-найпозитивнішими святковими емоціямиtc "Увесь минулий тиждень Херсон жив у статусі театральної столиці України. Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії», який вже втринадцяте організовує обласний академічний театр ім. М. Куліша, об’єднав 23 театри з семи країн світу і тисячі відданих шанувальників. Кожна вистава ставала своєрідним відкриттям, викликала захоплення і дарувала незабутні спогади. Тож коли прийшов час сказати «Мельпомені» прощавай, місто вибухнуло най-най-найпозитивнішими святковими емоціями".

Здавалося, цього недільного вечора у Херсоні завмерло все життя і існує лише «Мельпомена». Не тільки на вулицях міста, а й у серцях його жителів. Свято театру осяяло щастям тисячі облич, і неозброєним оком було видно: люди відчувають причетність до чогось неймовірно мистецького і зворушливого.

Головним осередком заключного гала-концерту стала площа перед обласним театром. Тут, під зоряним небом, у присутності багатотисячного загалу і відбувалася церемонія нагородження. Свої творчі виступи дарували найяскравіші артисти Херсона і країн-учасниць фестивалю. Але усьому цьому дійству передувала незмінна традиція «Мельпомени» — карнавальна хода. Її маршрут став ще довшим, а кількість учасників просто вражала. У рамках свята на площі Свободи було розгорнуто найбільший державний прапор. Цим учасники сповістили: незабаром ще одне велике свято — 20-та річниця Незалежності України. До речі, площа Свободи стала одним із фестивальних осередків, зі своїм концертом і глядачами. На честь учасників карнавальної ходи, щойно ті порівнялися з кінотеатром «Україна», кілька сотень дітлахів представили масштабне хореографічне шоу. Коли ж свято дійшло до головної площі фестивалю, на сцені з’явилася сама Мельпомена. Молода, вродлива, у розкішному вінку з польових квітів — справжня українська красуня. Ведучі концерту відкрили секрет: муза театру родом з України. Інакше такого чудового фестивалю, який закохав у себе акторів, режисерів, драматургів і усіх без винятку глядачів, у Херсоні, може, й не було б.

— Шановні наші глядачі, шановні херсонці! Хай Господь Бог оберігає вас, будьте завжди такі ж чисті й щирі душею. Ви неймовірно симпатичні, красиві люди. …А Херсон хай жиє, многая літа хай має. Многая літа-літа, многая літа. Во здравіє, во спасеніє многа літа, — заспівав на честь столиці фестивалю народний артист України Богдан Бенюк, котрий, до речі, одержав диплом за кращу чоловічу роль другого плану (Антоніо у виставі «Буря» за п’єсою В. Шекспіра. Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка).

Режисер Ясського національного театру (Румунія) Йон Сапдару говорить, що, якщо запросять, знову приїде на фестиваль наступного року. І це при тому, що тут він вже втретє:

— Ми бували на театральних фестивалях і в Німеччині, і у Франції, а в Україні, окрім Херсона, в Черкасах та Дніпродзержинську. І чим відрізняються українські фестивалі від інших, так це великою людською відкритістю, приємним, доброзичливим розумінням, яке ще залишилося у цій, нашій, Європі, — говорить румунський гість.

— Дуже багато театрів перебувають у пошуку. І цей фестиваль допомагає їм зрозуміти, що доведеться подолати на шляху до творчих висот, — зауважує голова журналістського журі, театральний критик Людмила Распутіна (м. Київ).

Гості фестивалю завжди були щирими: не лише під час вистав, а й у звичайному живому спілкуванні. Так, під час гала-концерту прозвучала своєрідна настанова: «Бережіть свого Книгу»! Сказано це було неспроста.

— Я досі пам’ятаю перші фестивалі, коли телефонував відомим театрам і говорив, що я з Херсона, Книга Олександр Анд­рійович, чи не хотіли б ви до нас приїхати, — згадує президент Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії», директор ХОАМДТ Олександр Книга. — А у відповідь чув: «Що-що? А де це?». Але я налаштовував свою команду: ми повинні прийняти людей так, аби їм захотілося приїхати ще і ще. І сьогодні ставлення до нас змінилося. Ми вже не якийсь провінційний театр у місті Ікс, а самодостатній європейський театр.

Дійсно, усі, хто приїхав на фестиваль, були вражені його високим рівнем та масштабним розмахом. Чого тільки варта постановка вистави «Чайка» (А. Чехов) Республіканського театру білоруської драматургії! Було організовано поїздку 150 глядачів на одну з баз зеленого туризму Херсонщини. І тут, просто неба, коли декораціями слугувала сама природа, мінський колектив презентував свою роботу.

Ті вистави, які йшли на традиційній сцені, теж кожна по-своєму були неперевершеними. Наступного року приїдуть нові театри, і навіть ті, хто вже відкрив для себе «Мельпомену», залюбки завітають до Херсона знову і знову. Адже скільки б зустрічей не дарувала «Мельпомена Таврії», це завжди неповторно, хвилююче і почесно.

Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.

Фото автора.