У деяких країнах бажаючі можуть на вихідні забронювати собі камеру й відчути всі тяготи тюремного побуту. У нас подібний «сервіс» ще не налагодили. Однак це не означає, що законослухняні громадяни не хочуть знати, як там живеться-можеться за колючим дротом?

В обов’язки служби, яку очолює Геннадій Бутаєв, заступник начальника Херсонського обласного управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, входить матеріально-побутове забезпечення та організація харчування засуджених.

— Розповіді про те, що засуджені сидять на хлібі й воді, — не більше, ніж страшилки, — пояснює Геннадій Михайлович. — Так, у 1990-і нам доводилося їздити по господарствах і підприємствах, міняти все, що можна, на продукти харчування. На щастя, це давно у минулому. Про спонсорську допомогу ми вже забули. Більшість продуктів одержуємо центра­лізовано. В раціон харчування входять: хліб (до речі, в кожній колонії є пекарня, продукція якої не гірша за вироби хлібозаводу), крупа, м’ясо, риба, картопля, овочі, цукор, жири, чай… Раціон засуджених, хворих на туберкульоз, значно калорійніший. Він обов’язково включає ще й свіжі фрукти або цитрусові, сік, сухофрукти, масло, молоко, сири, яйця, сметану, мед, кондитерські вироби, цикорій, какао, натуральну каву… Нещодавно  журналісти мали нагоду поспілкуватися з засудженими 61-ї колонії. Так ось один з них відверто зізнався: коли сюди потрапляють новачки, то перші місяці ніяк не можуть звикнути до величезних порцій…

— Скажемо відверто, на волі таке меню далеко не кожен може собі дозволити. Той же пенсіонер, наприклад… До вас не просяться?

— Ми годуємо лише тих, хто потрапляє до нас за вироком суду, — пояснює  Геннадій Бутаєв. — Не забувайте, що в тій же 61-й колонії, де перебувають хворі на сухоти, — максимально суворий режим утримання. Тут сидять рецидивісти. Проте з досвіду знаю, що ув’язнені не тільки з нетер­пінням чекають на звільнення, але й іноді побоюються його: адже чудово розуміють, що забезпечити таке харчування власними силами навряд чи зможуть…

Вартість харчування однієї особи у різних колоніях різна. Найвища вона у ВК № 61 (661,5 грн. на місяць), найнижча — у ВК № 105 (245,5 грн.). Харчами виправні установи забезпечені більше, ніж на 100%. Пояснюється це просто: на Херсонщині — 6 виправних колоній, у чотирьох з них — власні підсобні господарства. Цього року завдяки їм раціон засуджених поповнився на 6,2 тонни м’ясопродуктів (торік — 4,7) і 5,1 тонни зелені (4,1 т). Як стверджує Геннадій Бутаєв, завдання полягає не в тому, щоб підсобне господарство годувало засуджених. Це допоміжний вид діяльності. Якщо трапиться якийсь збій у централізованих поставках, підсобне господарство повинно «підставити плече».

Виправні установи області взяли в оренду 93,42 га сільськогосподарських угідь, на яких вирощують зернові та баштанні культури. Зерно використовують для відгодівлі свиней та птиці у підсобних господарствах, кавуни доставляють в магазини, де їх із задоволенням купують засуджені.

— Виходить ось такий за­критий цикл, який повністю окуповується, — пояснює  Геннадій Михайлович. — До речі, на зиму заготовлюємо продукти: картоплю, цибулю, капусту, моркву, буряк, солимо помідори, моркву, капусту. До лютого годуємо засуджених свіжими овочами, потім — соліннями. У теплицях вирощуємо зелень: петрушку, цибулю, салат… Скажу відверто, не в усіх приватних господарствах такі теплиці, як у нас. Їх загальна площа 2495 квадратних метрів.

У підсобних господарствах виправних установ області є 606 свиней, 10 голів великої рогатої худоби, 887 голів птиці… Для  збільшення поголів’я свиней заведено 35 свиноматок. Щоб збільшити поголів’я птиці, на власному виробництві колоній виготовлені інкубатори.

Окреме питання — торговельне обслуговування. Асортимент товарів в магазинах виправних установ (налічує близько 100 найменувань) формується на підставі особистих замовлень засуджених та осіб, узятих під варту, і наявності коштів на їх особових рахунках. Середньомісячна вартість придбаних товарів на людину складає 330 грн. В основному, люди замовляють каву, чай, сигарети, цукерки, згущене молоко…

— Хочеш ананас з ікрою? Будь ласка, замовляй! Привеземо що завгодно, окрім горіл­ки, наркотиків і мобільних телефонів, — жартує Геннадій Бутаєв. — Проте, у нас є дуже оригінальні покупці. Скажімо, один ув’язнений дідусь-пен­сіонер замовляє виключно кільку в олії та цукерки «Рачки». Більше йому нічого не треба. І шукають йому ці «Рачки» по всій Україні. І привозять!

Раз на тиждень за графіками, які затверджують начальники виправних установ, влаштовуються банні дні. Влітку, у спеку, вводяться  додаткові графіки (особливо для СІЗО). Тоді ж кожному засудженому видають чистий комплект постільної білизни. Прати її самим не доводиться, для цього є банно-пральний комплекс. Милом та порошком виправні установи забезпечені.

Цікава деталь: у ВК № 90 вода в бані нагрівається сонячними колекторами, виготовленими у цій же колонії. Уявляєте, яка економія виходить? Адже треба помити відразу півтори тисячі засуджених! Енергозберігаюче обладнання недешеве, але жодної державної копійки на нього не витратили — в колонії скористалися коштами, заробленими завдяки власному виробництву.

— Будемо поширювати цей досвід. Насамперед встановимо такі колектори у ви­правних колоніях № 10 та 105, — ділиться планами Бутаєв. — Адже виходить значна економія енергоресурсів.

У коло діяльності служби ресурсного забезпечення входять і кімнати тривалих побачень для зустрічей осіб, по­збавлених волі, з родичами.

— Залежно від запропонованого комфорту, кімнати по­діляються на кілька категорій, — пояснює Геннадій Бутаєв. — Перебування там платне. Ціна — від 24 грн. на добу (кухня, телевізор, холодильник, свіжа постільна білизна). Є зручніші номери (з кондиціонерами, сучасною побутовою технікою) вартістю 75 гривень. Весь дохід від цього йде на їх облаштування. Наприклад, цього року колонія № 90 на ремонт та поліпшення побутових умов у кімнатах побачень витратила 50 тисяч гривень, а ВК № 10 — 44 тисячі. Ми прагнемо, щоб усі номери були поліпшеного типу.

Анатолій ЯЇЦЬКИЙ.