Міжнародні експерти підрахували, що українські лани мають надзвичайно потужний потенціал і за умов максимально ефективного використання цілком спроможні прогодувати до мільярда з нинішніх семи мільярдів населення Землі. Втім, аби наша країна перетворилася на таку «годувальницю світу», вітчизняному селянству конче потрібні нові технології та нові продуктивніші рослинні культури, краще адаптовані до змін клімату. І їх готовий забезпечити Інститут зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук, який рухає сільськогосподарський прогрес на півдні України.

За свою 123-річну історію цей важливий заклад, де зараз працюють 9 докторів і 30 кандидатів наук, пережив чимало своїх злетів і падінь. Після розвалу СРСР держава приділяла йому чимраз менше уваги,  колектив пережив низку скорочень і заледве тримався на плаву. Дійшло до того, що в зимовому саду інституту, розташованому у селищі Наддніпрянському біля Херсона, під кінець 1990-х років через відсутність опалення в морози загинула унікальна колекція пальм, і їх просто… порубали на дрова. Та все минає: Інститут зрошуваного землеробства пройшов суворе випробування кризою і зараз знову нарощує потенціал. Після низки відверто невдалих реорганізацій, кадрових перетасувань тут, нарешті, починається пе­ріод відновлення і росту, який колектив пов’язує з новим директором — колишнім заступником керівника не менш відомого в Таврії Інституту рису, доктором сільськогосподар­ських наук Раїсою Вожеговою.

— Я впевнено можу стверд­жувати, що інститут зі своєю науковою школою, величезним напрацьованим досвідом та авторитетом серед селянства має всі шанси дати новий поштовх очікуваному розвиткові агробізнесу не тільки в межах Херсонщини. Адже посушливість клімату надалі зростатиме, а це вимагає створення в степовому регіоні України потужної зони високо­ефективного зрошуваного землеробства для гарантованого отримання високоякісного зерна, овочів та кормів для розвитку м’ясного і молочного скотарства, — говорить директор інституту Раїса Вожегова.

Вагомим здобутком останніх років є створені селек­ціонерами Інституту зрошуваного землеробства 50 нових, більш врожайних і стійких до засушливого клімату сортів та гібридів пшениці, сої, люцерни, томатів. У стадії випробування перебувають ще півтора десятка сортів, які, безперечно, матимуть величезний попит у рослинництві. Звісно, в умовах гранично урізаного бюджетного фінансування науковцям працювати нелегко, але новий керівник шукає і знаходить замовників з-поміж власників господарств, зацікавлених у впровадженні сучасних агрономічних технологій та вирощуванні стійких до посухи і шкідників зернових, овочевих культур. Нині інститутом укладено понад 40 таких договорів. Причому якщо ра­ніше на оплату співробітництва погоджувалися, в основному, великі сільгосппідприємства, то сьогодні зацікавленість у ньому виявляють фермери та навіть деякі власники одноосібних господарств. Вони вже досить добре навчилися не тільки рахувати зароблені гроші, а й прораховувати вигоди від інвестицій у «прикладну» науку.

Хоча в Інституті зрошуваного землеробства НААН України нині думають не тільки про нові сорти й договори. Днями тут урочисто відкрили алею Слави, присвячену понад тридцятьом науковцям — ветеранам Великої Вітчизняної війни. Відправляючись в евакуацію, вони вішали на шию в мішечку не пригорщу рідної землі, а дорогоцінне насіння нових сортів пшениці, на створення яких було витрачено стільки часу і зусиль, а потім брали до рук зброю, аби мати змогу повернутися до улюбленої справи. Тож існування алеї Слави повсякчас нагадуватиме мешканцям Херсонщини про те, що вчені Інституту готові покласти на олтар загального добра не тільки свої знання, талант і досвід, а за необхідності — навіть життя не пошкодують.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.