Чутки про те, що цінної продовольчої культури в країні обмаль, роздуті спекулянтами і деякими ЗМІ

Хвилювання — даремні

Ми вкотре здивували решту цивілізованого світу. Не досягненнями у космосі і не новими родовищами нафти. Нашим невіглаством, якщо не сказати більше. Захід знову не розуміє: чому панікують українці? Гречка в Україні гречка, на Заході ж — гарний наповнювач (полова) подушок, які забезпечують здоровий сон.

Керівник агрофірми «Україна» Великолепетиського району Сергій Дяков теж переконаний:

— У державі проблем із вирощуванням рослинницької продукції немає. Вона надумана! З гречкою в тому числі. Але з п’ять років нею ніхто не займався. Побачите, скільки цього року буде на ринку гречки!

Голова райради Дмитро Папуша, присутній при розмові, додає:

— Тільки наш район   виростив її торік майже 200 тонн. А наша потреба — утричі менша…

«Гречана» графа у держастаті області відсутня. А може, мало поширена.

У напівтемних коридорах облсільгосппроду швидше почуєш про політику, ніж про агротехнологію вирощування цінної культури. А чиновники облдержадміністрації у ресторані краще заморську ікру замовлять, ніж гречану кашу. Може, й через це цінну культуру геть із поля зору випустили.

Була гречка, й… загула?

Ледве відбилися від чужоземного, часто вельми сумнівної якості, рису, як нове «нашестя» — гречка з… Китаю!

Гречка то китайська, а ціни ж наші, звісно, спекулятивні. І це при тому, що південна область, виявляється, сама може задовольнити свій же попит на цінну круп’яну культуру. У цьому впевнений і мій авторитетний співрозмовник, знаний у Європі херсонський учений-аграрій Михайло Черниш.

— Питання вирощування гречки на Херсонщині порушувалося давно, і не один раз, — говорить Михайло Олександрович. — Та вся біда в тому, що дуже важко переламати насамперед психологію товаровиробника. А переламається вона тоді, коли з’явиться давно як не державна, то вже хоч би регіональна програма освоєння післяжнивних посівів в умовах півдня України.

— А ця справа перспективна?

— Навіть дуже!

Учений знає, про що говорить. І говорить не один рік, і не два. Саме на злободенну нині тему у Михайла Черниша і кандидатська дисертація захищена: «Вирощування гречки та проса в післяжнивних посівах в зрошуваних умовах Півдня України».

— Михайле Олександровичу, про які ж реальні обсяги йдеться?

— Реально вирощувати гречку можна на площі не менше п’яти тисяч гектарів. Навіть якщо не займатися агротехнікою цієї культури, з кожного гектара можна в середньому брати по 10 центнерів зерна. А п’ять тисяч тонн гречки — це на виході 3600 тонн крупи. Та й це не межа…

А що ж, питається, ще потрібно для того, аби розкрутити гречаний конвеєр? Втручання держави. Держава має регулювати закупівельні ціни (хай і адміністративними методами), а також відновити закупівлю у свої засіки стратегічного для здоров’я своїх громадян продукту.

Саме на ці державні кроки і сподіваються не тільки Михайло Черниш, а й самі товаровиробники. А досвід… Досвід, виявляється, є!

— У Голопристанському районі колишні колгоспи імені Леніна і «Росія» саме вирощуванням гречки займалися дуже серйозно, — пригадує співрозмовник. — Культивували її Новотроїцький і Каховський райони. Бо вигідно. Досить двох-трьох поливів — і за два місяці збирай урожай. Принагідно скажу і кілька слів про просо. Це дуже цікава культура. Просо має високі поживні властивості. Агротехніку його вирощу­вання ми глибоко вивчали у Херсонському аграрному університеті у 1987—1989 і 1992—1094 роках. У наших умовах можна одержувати з меліорованого гектара до 40 центнерів післяжнивного проса. Агротехніка і тут дуже проста, може, навіть примітивна: одне дискування, культивація, прикочування і є результат.

— Просо, — нагадує науковець, — страте­гічна культура. Армія на пшоні сиділа. Воно дуже корисне і калорійне.

Відродивши вирощування гречки і проса, аграрії Півдня не одного-двох зайців убивають… Серед важливих складових землеробства — продовження строків використання ріллі.

За тим же сценарієм

Глава уряду Микола Азаров із самого початку гречаної істерії, спричиненої всюдисущими спекулянтами, на яких наче й управи немає, а також де­якими ЗМІ (Херсонщини теж) заявив ще у серпні минулого року: «Сьогодні розкручується за звичним сценарієм ажіотаж навколо однієї з груп продовольчих товарів. У попередні роки це було борошно, потім цукор… Зараз такий ажіотаж створюється навколо гречки. Сценарій один і той самий…».

Дізнавшись про дефіцит гречки у сусідній Росії, західні ЗМІ твердять, що цей дефіцит «сколихнув багаторічні страхи нації, яка за один вік пережила дві світових війни і кілька хвиль повального голоду».

Пояснення схоже на іронію. Не більше.

А на ринку — своя реакція: гречка «температурить»! Надовго?

Василь ПІДДУБНЯК.