Недалеко від Херсона, в селі Ольгівці Бериславського району, ось уже 55 років успішно функціонує перший в області навчальний заклад інтернатного типу — КЗ «Львівський навчально-виховний комплекс «загально­освітня школа–інтернат І ступеня — спеціалізована школа–інтернат ІІ—ІІІ ступенів» Херсонської обласної ради. Невдовзі після ювілею навчального закладу в ньому побував наш кореспондент.

Сучасна європейська школа

Відразу при вході на територію навчального комплексу дивуєшся благоустрою: ніде не насмічено, здається, що навіть листя дерев не встигає падати, як його прибирають, чимало клумб, у яких квітнуть прекрасні рожеві троянди. Невже це справді сільська школа?

Заходячи в приміщення, мимоволі звертаєш увагу, що всі двері та вікна тут метало­пластикові, у класах нові сучасні меблі. У школі тепло й затишно. Триває навчальний процес.

— Основне наше завдання — забезпечити дітей якісною сучасною освітою та комфорт­ними умовами проживання в гуртожитках, — розповідає директор школи, заслужений працівник освіти України Анатолій Алябов. — Сьогодні в школі навчаються 170 учнів. Навчально-виховний процес забезпечують 32 педагоги та 38 спеціалістів обслуговуючого персоналу.

У кабінеті української мови, куди з директором школи за­йшли для ознайомлення, учні 6-го класу вчать рідну мову. Їм у цьому допомагає не тільки досвідчений вчитель Тетяна Хрустальова, а й сучасне мультимедійне оснащення кабінету.

Педагоги з радістю використовують під час своєї роботи наявні у школі 37 комп’ютерів та три мультимедійні класи. Такій матеріально-технічній базі позаздрять батьки та учні навіть багатьох херсонських шкіл.

— Придбати сучасну техніку — одна справа, а навчити нею користуватися педагогів, а потім і дітей — зовсім інша, — розповідає Анатолій Миколайович. — Мені приємно за­значити, що всі педагоги, які забезпечують навчальний процес, з комп’ютером на «ти».

Натхненою та самовідданою працею примножували славні традиції інтернату за­служений вчитель УРСР Мотрона Лянна, Ольга Кравець, Валентина Волошина та інші ветерани педагогічної праці, котрі дітям віддали всі сили та натхнення. І сьогодні вони не забувають про нашу школу, порадами підтримують і допомагають молодим педагогам.

Безперечно, одним з основних показників результативної діяльності навчального закладу є вступ його випускників до вишів. У тих, хто закінчив місцеву школу-інтернат, з отриманням вищої освіти в майбутньому проблем не буде. Якщо ще в 2007—2008 навчальному році до університетів вступало лише 33% випускників, то 2010—2011 року їх кількість зросла до 85%. Не кожна міська школа, а тим паче інтернатного типу, може заслужено пишатися такою кількістю випускників, які стали студентами.

І ветерани педагогічної праці, і нинішні вчителі зізнаються, що найбільшою радістю для них є випускники, яких за 55 років існування школи ви­йшло з її стін понад дві тисячі. Якщо говорити про вихідців цієї школи, чого вони досягли у житті, ким стали, досить згадати лише нинішнього ректора Херсонської державної морської академії професора Володимира Ходаковського, Нілу Жицьку, викладача української мови, Миколу Іванова, директора ВАТ «Новокаховський електромашзавод» та багато інших.

Дозвілля та відпочинок

Вихованці школи цілодобово перебувають на території закладу. Щоб у вільний час вони не байдикували, а могли зайнятися корисними та розвивальними справами, у за­кладі налагоджено дієву систему гурткової роботи — тут працюють хореографічна та вокальна студії, гурток художніх ремесел, творчий клуб «Фантазія», гурток художньої вишивки, спортивні секції. Практично кожен вихованець закладу відвідує позаурочні секції, гурт­ки, студії тощо.

Сучасні спортивна та актова зали під умілим керівництвом ініціативних вчителів та вихователів стали місцем відкриття творчих та спортивних досягнень учнів, успіхи яких вже встигли гідно оцінити не тільки на районному чи обласному, але й державному рівні.

У гуртожитках — як вдома

Більшість тутешніх вихованців з багатодітних та малозабезпечених сімей — діти, позбавлені батьківського піклування. Тож умови проживання в гуртожитку повинні учням бодай частково замінити рідний дім. І для директора школи Анатолія Алябова це безкомпромісна позиція. Що б не подарували школі — телевізор, відеомагнітофон чи нові меблі — найперше воно дістається мешканцям гуртожитків.

Заходжу в гуртожиток для дівчат, де цього року зробили ремонт: замінили вікна та двері, відремонтували фасад приміщення. Шестикласниця Вікторія Котік люб’язно запрошує до своєї кімнати. Дівчина не натішиться, що в її сільському гуртожитку умови для життя нічим не гірші, ніж у міських.

— Зранку прибираємо у кімнатах, — розповідає від­мінниця навчання Вікторія. — Є у нас час і на відпочинок та самопідготовку. Після занять я ходжу на додаткові уроки з англійської мови та математики. Також займаюсь хореографією. Мої сестра та брат закін­чили цю школу. І я сюди при­йшла. Вже маю тут багато друзів, навіть серед учителів.

Звісно, не відразу керів­ницт­ву вдалося школу сіль­ської глибинки зробити сучасним закладом європейського типу. Пішло на це чимало зусиль та часу, співпраця з владою, не­оціненна допомога спонсорів. Чого варта тільки підтримка шефів школи-інтернату ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» на чолі з генеральним директором Ігорем Сафроновим, які не так давно допомогли на території закладу провести реконструкцію лінії електропередач із застосуванням сучасних технологій, що дало можливість забезпечити безперебійне електропостачання. Благодійники замінили вікна, допомогли відремонтувати під­логу актової зали, придбали для дітей нову комп’ютерну техніку, сучасні домашні кінотеатри, суттєво поповнили бібліотечний фонд. Небайдужим до долі вихованців закладу є колектив Регіонального відділення Фонду держмайна України в Херсонській області, який очолює Олександр Бронін. Жодне свято в закладі не проходить без їхнього візиту, привітань, подарунків.

Пройшовшись коридорами та кабінетами школи, ознайомившись з матеріально-техніч­ною базою та педагогічним колективом, поспілкувавшись з дітьми, розумієш, що тамтешні вихованці забезпечені всім, що необхідно для якісної освіти та нормального життя. Звісно, таких результатів можна досягати тільки завдяки наполегливій праці керівника навчального закладу, який його очолює вже 26 років, та професійних педагогів. А вони в школі-інтернаті всі на своїх місцях, що нещодавно було підтверджено на державному рівні, коли школа за вагомий внесок у розвиток освіти України була нагороджена загальнонаціональною відзнакою «Флагман сучасної освіти України».

Вадим ЛУБЧАК.

Фото автора.