Їдучи «на край світу» — у Геройське — вкотре згадую раннє оповідання пролетарського буревісника Максима Горького «На солі». Написане оповідання під враженням побаченого   у наших же краях, на козацьких солепромислах: «Іди, брате, на сіль! Там завжди знайдеш роботу. Завжди знайдеш… Позаяк це діло каторжне, відчайдушне діло, довго на ньому не настоїш. Біжать звідтіля люди… не здужають! Ось ти і повози деньок. По сім копійок з тачки дадуть, надійсь…».

Не йдуть нинішні брати на сіль, бо те діло не всякому до снаги. Та й надто непевний, ризикований цей промисел. А тому видобуток цінного харчового продукту (морської солі) тримається виключно на твердих мозолях жителів села Геройського (колишні Прогної), більшість із яких є нащадками славних козацьких родів, котрим не звикати до віддаленості від світу, невлаштованості і «екзаменів», що їх влаштовує примхлива погода.

Раніше (хоч і сто років тому) о цій порі на промислах наставало затишшя до наступної весни, точніше до березня. Проте нині не так: соляні «жнива» лишень стартують.

Виробничий графік зірвала стихія — 28 червня пройшла страшенна злива. Випало понад 120 міліметрів дощу. Справжнісінький потоп мало не поглинув село і розчинив майже готову до збирання сіль. Довелося поспіхом відкачувати тисячі кубометрів води, рятуючи не­оціненне багатство країни. Бо якщо у звичайній кухонній солі міститься здебіль­шого тільки два макроелементи — натрій і хлор, то у геройській (морській) є ще й кальцій, калій, фосфор, магній, марганець, цинк, залізо, селен, кремній, йод…

— Кримська сіль, як і наша, теж осадова. Але за складом макро- і мікро­елементів бідніша. Свого часу, коли геройське підприємство хотіли приватизувати, нашу сіль відправляли у швейцарську лабораторію на аналіз. Швейцарці були в захваті і намірялися що­місяця купувати по 5 тис. тонн солі! До слова, серед старих паперів ми зна­йшли лист Міністерства охорони здоров’я колишнього СРСР, який рекомендував купувати ропу наших соле­промислів із лікувальною метою, — говорить заступник директора під­приємства, уродженець цих благословенних місць Микола Цвєтков.

Висохлі після страшенної зливи соляні озера, ще вкриті відносно теплою сонячною поволокою, нагадують мільйони лискучих алмазів. А добуває їх древній, зношений, виготовлений бозна-коли за спецзамовленням у Артемівську комбайн. Він у Герой­ське прибув уже пошарпаним, але досі в робочому стані. І якби не місцеві умільці, то давно вже бути б цьому сталевому коню у брухті.

…За заростями маслин — Чорне море, яке з’єднується природними каналами з осадовими озерами Дубовим, Гаркушовим, Змійовим, Макартовим, Чорною і Вовчою Засухою. Та тут ціла водна система завдовжки десятки кілометрів!

— Хто ж ці канали копав? — запитую у директора ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» Станіслава Гречухи.

— Природа! Сталося це тисячі років тому. Морська вода сама, за якимись незрозумілими законами, впадає у ці водойми. Загальна площа осадових озер порівняно невелика — близько 10 гектарів. Тут ми могли б щорічно добувати, як мінімум, 6—7 тис. тонн солі. І цього показника вже досягали. Був би видобуток такий і цього року, якби не ота стихія…

У повітрі стоїть густий запах мор­ських водоростей і характерного для цієї унікальної місцини різнотрав’я. А ще чути пташиний лемент. Це кричать, полишаючи старі лисячі нори-гнізда, галагази. У них попереду неблизький шлях: до узбережжя Середземного моря, Індійського океану…

Та перелітним птахам не до солеварів, як і солеварам не до них.

Майстер промислів Андрій Гущин благає у неба:

— Аби тільки не задощило…

Слава Богу, погода тримається, хоч синоптики час від часу твердять про згубні у ці дні для соляного промислу дощі.

Андрій Васильович про морську сіль знає, може, більше, ніж дипломовані хіміки, не кажучи вже про історію промислу. Університетів, як мовиться, не закінчував, а тонкощі рідкісного в наш час ремесла, зокрема вирощування кристалів, збагачених ще й каротином, перейняв у дідів.

— Соляний урожай на озерах залежить не лише від природи, а й від людей, їхнього досвіду, сумлінності, — говорить майстер.

Справжніми віртуозами соляної справи можна назвати робітника Володимира Безпояска, комбайнера Олександра Еля, помічника комбайнера Олександра Рябого. Зрештою, увесь невеликий колектив промислу на чолі зі Станіславом Гречухою — унікальний професіоналізмом та відданістю справі. Чого варта мужність, виявлена у герці з нахабою-рейдером, котрий, прикри­ваючись мандатом депутата облради, обікрав підприємство на мільйон гривень. І хтозна, що сталося б із Герой­ськими солепромислами, якби не Запорізький апеляційний суд, який, на відміну від херсонських служителів Феміди, виявив принциповість і доброчесність. Он у Генічеську таке ж під­приємство наказало довго жити…

Долаючи труднощі виробничого сезону, геройські промисловики планують зібрати не менше трьох тисяч тонн справді цілющої солі.

Солевари просили привселюдно подякувати нинішнім представникам обласної і районної влад, котрі, попри відомі труднощі, підтримують людей важкої, але почесної місії на землі. Ця підтримка нині вкрай необхідна, якщо ще й зважити на те, що деякі «впливові мужі» не проти відібрати у держави підприємство, яке дає країні сіль найвищого світового гатунку.

Василь ПІДДУБНЯК.

Фото автора.

Голопристанський район.