Житель села Кардашинки, що на Голопристанщині, Олексій Косенко воістину має золоті руки. Найбільше про цього господаря розкажуть навіть не люди, хоча господар є шанованою людиною у всьому районі, а плоди його праці. Здається, без гарбузів Олексія Косенка, які важать від пів до півтори сотні кілограмів, вже не уявити конкурс велетенських ягід в рамках фестивалю «Український кавун — солодке диво». Насправді ж, Олексій Іванович збирає такі чудові врожаї не лише гарбузів. У нього на городі росте виноград, грона якого сягають 3—5 кг. Диво це чи ні? Для нас — диво, а для Олексія Косенка — улюблена праця, якій він день за днем присвячує ось вже два десятиліття.

У родини Косенків не так вже й багато землі: там клаптик, тут клаптик, біля своєї хати, біля синової… Усього десь до півтора гектара. Але на цій площі, тільки уявіть собі, 5000 (!) кущів вино­граду 160 (!) різних сортів. Деякі ягоди завдовжки до 5 см, тож здалеку здається, що на гронах висять сливи, а покупці на базарі спочатку сприймають їх як муляж. Насправді ж, усе це справжнє і рідне, адже вирощене на таврійській, точніше голо­пристанській, землі. А починав Олексій Косенко лише з трьох рядків найпростіших сортів і «відвойовування» у дружини кожного клаптика землі, засіяного помідорами.

— У Кардашинці завжди вирощували помідори. І моя Наталка теж. Та однієї весни, коли вона сказала, що треба висаджувати помідори, я їй — ні, виноград! — згадує Олексій Іванович. — Аби переконати, запропонував записувати всі плюси і мінуси обох культур. Наприклад, помідорів в Україні завжди дуже великий надлишок, а винограду на столах українців лише 7,5% від потреби. І, згідно з прогнозами, до 2022 року ця цифра сягне 10—12,5%. А восени ми вирішили порахувати рентабельність: на помідорах вона склала 10%, на винограді — 250%. І тоді вже (посміхаючись) моя дружина остаточно оголосила «капітуляцію».

То було років з 20 тому. Сьогодні Олексій Іванович у вино­градарстві, наче риба у воді. Вивів 8 власних сортів. Але до свого досвіду чоловік ставиться дуже самокритично. Говорить, якщо усі знання і вміння з вирощування цієї культури порівняти з 11-річною школою, то він десь у класі п’ятому. Та, погодьтеся, лише досвідчений виноградар може знати, що з-поміж кількох тисяч сортів є сорти майбутнього, сьогоднішнього і вчораш­нього дня:

— Їдемо ми з вами на базар. У мене 100 кг Кеші, Кодрянки та Плевена, а у вас стільки ж  Ювілею Новочеркаська, Преображення, Симпатії, Анюти... За будь-якої пори року ваш виноград коштуватиме у 4 рази дорожче, ніж мій. І покупці не шкодуватимуть грошей. Взагалі ж, смакові якості у винограду сортів майбутнього значно кращі, ягоди крупніші, морозостійкість вища. Навіть якщо у Молдови вона мінус 22 градуси, а в Ювілею Новочеркаська мінус 24, ягода в Ювілею у 10 разів більша. Сорти майбутнього родять краще, раніше достигають, а в підвалі можуть зберігатися аж до 1 травня наступного року.

Олексій Косенко називає виноград «воістину біблійною рослиною», але зауважує, що тільки той, хто не жалітиме своїх сил, збиратиме хороші врожаї.

— Чули таку легенду? Один батько перед смертю сказав своїм синам, що у саду закопане золото, — розповідає вино­градар. — Сини кілька разів перекопали землю, але нічого не знайшли. А восени сад дав небувалий врожай, дорожчий від усякого золота. Так і в житті: за землею треба доглядати. У багатьох людей на дачах ростуть самі лише бур’яни та горіхи. Чому? Під горіхом навіть муха не літає. Він пригнічує усі рослини. Люди підходять до мене і кажуть: ми купили саджанці малини, смородини, винограду, а нічого не росте. Питаю, де посадили? Виявляється, під горіхом.

Взагалі ж, Олексій Іванович має дуже багато секретів про цю культуру. Каже, що немає такого сорту винограду, який в Україні можна вирощувати, не хвилюючись, що не вимерзне. А в наших краях й інша проблема — теплі зими. На календарі 15 січня, а за вікном +10°С. Такі аномалії впливають на морозостійкість вкрай негативно. Виноград переходить у стадію вегетації, а тут — хрещенські морози. Як наслідок, при заявленій морозостійкості у 23—25 градусів культура не витримує й мінус 15. Виявляється, вино­град боїться не стільки морозу, як вітру. Вітер його висушує. Особливо треба захищати культуру від північного і східного вітру. А ще дуже велике значення має обробка.

— У мене свій «рецепт» обробки, перевірений роками, — ділиться досвідом господар. — Беремо Рідоміл Голд 50 грамів, Топсін-М — 25 г, Хорус 3 г, колоїд­ну сірку 40 г, Бі-58 Новий у кількості згідно з інструкцією. Розчиняю усе це у 10 літрах води. І коли листя винограду досягає розміру монети у 5 копійок, обробляємо. Ця суміш захищає культуру від усіх болячок: мільдью, іодіуму, кліща, листоверток тощо. Повторна обробка через 21—25 днів. Тож якщо господар, навіть виноградар-початківець, зробить це, в будь-якому випадку буде з виноградом.

Взагалі ж, як зауважує Олексій Косенко, виноград, а точніше земля, при правильному ставленні до неї, може дати людині усе, що вона намагається знайти у житті. Скажімо, урожай з 1000 кущів винограду — це така ж зарплатня, як у депутата Верховної Ради. Але праця на землі, як жодна інша, робить людину мудрою, доброю і людяною. До речі, Олексій Іванович свої саджанці залюбки дарує молодятам, ветеранам і просто добрим людям. Адже вважає, що виноградна лоза стане окрасою будь-якого двору і гордістю самого господаря.

Дивлячись на Олексія Івановича, здається, що бути землеробом, виноградарем йому велів сам Господь. Недарма і послав чоловікові трьох синів. Вони найліпші батькові помічники. І на виноградниках, і на ярмарках — скрізь разом. Хлопці ще дуже молоді, але вже зрозуміли: кращого життя і праці, ніж батькова, на землі, бути не може.

Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.