Це одне з головних завдань Херсонського обласного кардіологічного диспансеру

Перш, ніж зайти у столітній будинок у затишному куточку по вулиці Суворова, 35, «завернув» у інтернет і поцікавився, як із «справами сердечними» у державі. Дані, що містяться у дослідженні Світового банку під назвою «Основні причини високого рівня смертності в Україні», шокують: майже 70% українців вмирають від серцевих хвороб, більше половини страждають від ішемічної хвороби серця та інсульту. Все складніші завдання постають перед лікарями-кардіологами. І одним подвижництвом тут, зрозуміло, не обійтися…

У групі ризику — чимало «добровольців»

Завідувач відділення № 1 кардіодиспансеру, позаштатний головний кардіолог управління охорони здоров’я облдержадміністрації Микола Стратієнко називає ситуацію з серцево-судинними захворюваннями стабільною. Ця стабільність — невипадкова.

— У ній — заслуга кардіологічної і терапевтичної служб області, які між собою взаємозв’язані. Основне ж навантаження в районах області лягає саме на терапевтів, адже сьогодні в області працюють всього 8 кардіологів. За останні десять років вдалося значно знизити рівень смертності від інфаркту міокарда. Однак, як не прикро, при цьому зростає рівень смертності від серцево-судинних за­хворювань загалом.

— Від чого це залежить?

— Від різних факторів, але насамперед — від соціальних. І якщо взяти показники 1980-х років, то вони були кращими, ніж зараз. І це при тому, що тоді рівень технологій порівняно з нинішнім був нижчим, не було таких сучасних препаратів, як зараз.

Складається враження, що серцево-судинні хвороби і методи боротьби з ними влаштували своєрідні перегони — хто кого! І ці перегони тривають десятиліттями. На державному рівні діяла десятирічна програма боротьби з артеріальною гіпертензією, її змінила програма боротьби з серцево-судинними і мозковими захворюваннями, яку в області курирує кардіодиспансер.

— Завдання, поставлені перед нами, не менш складні, ніж раніше, — говорить доктор Стратієнко. — На сьогодні в області близько 160 тисяч людей, вражених ішемічною хворобою серця, і близько 230 тисяч з гіперто­нічною хворобою. Ціла армія! Хворіють не тільки літні люди, а й найпродуктивніша частина суспільства, на яку згубно діють ще й хронічні фактори економічного і соціального стресу.

Серцево-судинні захворювання нині дуже помолодшали. Ми вже маємо справу з хворими на інфаркт міокарда, яким і тридцяти не виповнилося. А ще ж якихось років двадцять тому це були рідкісні випадки!

— Армія хворих… А чи можна чисельність цієї армії скоротити? І скоротити, не вдаючись до дорогих препаратів і дорогих операцій? Звісно, можна. Причому — без втручання лікарів. Як? Дуже просто: вести здоровий спосіб життя. А з цим у нас…

— В країні відсутня пропаганда здорового способу життя, якою вона є хоч би у сусідніх Білорусі чи Росії. Там з екранів телевізорів розповідається не тільки про здоровий спосіб життя, а й про нові технології, лікувальні центри, програми охорони здоров’я… Тому нам доводиться складніше, ніж нашим колегам із близького зарубіжжя. Хотів би ще раз наголосити: здоров’я майбутніх поколінь закладається вже зараз. І добре, що в школах ввели такий важливий предмет, як валеологія. Нині дітей до здорового способу життя привчають вже з початкових класів. А от покоління 1990-х років, яке ми бачимо на вулицях із цигарками в зубах і пляшками пива, вже втрачене.

Профілактика? На жаль, вона вся спущена на медпрацівників. Тим часом дефіцит терапевтичних кадрів зараз сягає 55—60%.

Тим не менше, за останні три роки крива смертності від серцево-судинних патологій пішла вниз.

Операційна завтрашнього дня.

І сьогоднішнього!

Відділення рентген-інтервенційної кардіології. Сюди потрапляють тоді, коли всі інші методи лікування безсилі. Зараз тут тихо — робоча зміна закінчилася. Так тихо, що чути, як пульсує, збиваючись із ритму, чиєсь серце…

— Наше відділення надає спеціалізовану допомогу пацієнтам, які про­­й­шли, як правило, етап клініко-медикаментозного лікування і потребують подальшої корекції свого стану, — говорить завідувач Сергій Похилько. — Тут ми робимо три види операцій — ставимо кардіостимулятори при брадіоритмії. Це коли серце скорочується з частотою менше 40 ударів на хвилину… Кардіостимулятори ставимо людям із серцевою недостатністю. Раніше такі хворі лікувалися лише медикаментозно, а у крайньому випадку їм робили пересадку серця. А зараз з’явився новий напрям — кардіостимуляції.

— Сергію Олександровичу, ваше відділення є піонером нового методу лікування на Херсонщині…

— Саме так. Щороку в середньому робимо більше сотні операцій з імплантації штучних водіїв ритму серця, у 2009-му ми, наприклад, поставили 139 кардіостимуляторів, торік — понад 120. Якщо ж брати цей показник по Україні, то на мільйон населення кардіостимуляторів ставиться близько 70—80. Ми тут, як бачимо, попереду… Попереду багатьох інших областей України, бо за кордоном, у залежності від країни, цей показник сягає 400—800 операцій на мільйон мешканців. І не все залежить від лікарів.

— Кардіостимулятори — високотехнологічна продукція, — пояснює Сергій Похилько. — Один «мотор» коштує до 30 тисяч гривень…

Знайомлячи з відділенням   рентген-інтервенційної кардіології, мій співрозмовник просить звернути увагу на сучасне устаткування:

— Все воно — відомої німецької фірми «Siemens» випуску 2008 року. Отам, — показує через віконечко, — відбувається операція, а тут на ось цьому екрані все видно. Фішка цих операцій — вони мало травматичні, і на другий день людина може ходити. Тож тут ми не відстаємо від світового прогресу. Але все впирається у витратні матеріали: вони коштують дорого. Викласти одразу 30—40 тисяч гривень більшість людей не може. Ті ж поляки при гострому інфаркті міокарда роблять 50 тисяч стентувань щороку, а витратні матеріали забезпечує держава.

Враховуючи наявні умови, херсонські кардіологи нічим не поступаються своїм зарубіжним колегам. У них, як кажуть у таких випадках, світлий розум і золоті руки.

На пульсі області

Іван Ющук — завідувач відділення інтенсивної терапії та кардіореанімації. Людина, чия рука справді (і без перебільшення!) на пульсі всієї Херсонщини.

— Мої обов’язки, — пояснює Іван Володимирович, — це надання невідкладної медичної допомоги па­цієнтам при гострих захворюваннях серцево-судинної системи по всій області, часто — на місці, навіть у віддаленому районі. Володіти ситуацією нам допомагає система стеження «Телекард», яка знаходиться тут, у відділенні реанімації. І чергові лікарі нашого диспансеру, приймаючи електрокардіограми з місць, відразу дають кваліфіковану консультацію лікарям у Новій Каховці чи Іванівці…

Херсонці, організовуючи на початку 1990-х років нове відділення, впровадили і деякі організаційні новації. Так, опікуватися гострими патологіями серцево-судинної системи (інфаркт міокарда, набряки легенів при хронічних і гострих захворюваннях тощо) почали реанімаційні чи анестезіологічні (там, де вони є) відділення райлікарень.

— Життя підтвердило правильність цього рішення, яке ініціював наш головний лікар Олег Мазуряк, — говорить Іван Ющук. — Саме лікарі-анестезіологи досконало володіють необхідними методами реанімації і надання невідкладної медичної допомоги. І нам вдалося лікарів цих відділень підучити чи й дещо перевчити принципам ведення хворих кардіологічного профілю. Тепер же тромболізис (розчинення крові у кровоносних судинах) проводиться на рівні районних лікарень. Ми практично на місці позбавляємо пацієнтів від такої хвороби, як інфаркт міокарда.

Дедалі частіше трапляються випадки, коли по тривозі доводиться залучати санітарну авіацію. Від медиків у районі і співробітників кардіодиспансеру як на колесах, так і у Херсоні вимагається чітка і оперативна координація спільних дій. І збої тут виключені: лік йде на години, які Іван Ющук і його сподвижники називають золотими. Бо й справді: навіть золото так дорого не коштує, як людське життя.

Іван Володимирович і його колеги мріють, щоб і на Херсонщині було так, як у Німеччині чи Франції: захворіла людина — і через півтори години, якщо потрібно, вона вже на опера­ційному столі. А як би знадобився для вирішення цієї важливої проблеми сучасний гелікоптер!

КОМЕНТАР

головного лікаря обласного кардіодиспансеру заслуженого лікаря України Олега МАЗУРЯКА.

— Українське суспільство має зосередити увагу на санітарно-освітньому вихованні та санітарній грамотності населення, цікавитися своїм здоров’ям, аби бути здоровим. А в наших людей на це не вистачає то часу, то коштів, то елементарного бажання бути здоровими. А на це тут же реагують хвороби. І оті кілька золотих годин, необхідних для порятунку людини, втрачені. Часом безповоротно.

Буду відвертим: нинішня система охорони здоров’я не завжди готова надати ефективну кардіологічну допомогу. Особливо гострою є ця проблема у сільській місцевості. Насамперед, не вистачає сучасних кардіомобілів (відповідно обладнаних карет швидкої допомоги), витратних матеріалів, медикаментів-тромболітиків (для розчинення тромбів крові). Випробуваний десятиліттями метод тромболізису в нашій країні не відмінено як найефективніший захід в лікуванні гострого коронарного синдрому серця у перші години серцевої катастрофи. А для цього потрібно мати препарати-тромболітики. На жаль, сьогодні флакон таких ліків коштує від 2 до 15 тисяч гривень. Ці ліки мають постійно бути в аптеці лікувального закладу, у самій лікарні, щоб «вистрі­лювати» саме тоді, коли це вкрай потрібно!

Кажуть, районним бюджетам тромболітики не по кишені. Впевнений: якщо депутати місцевих рад подумають про те, що від небезпечних хвороб серця і вони не застраховані, то кошти знайти можна. І потрібно!

А якщо вдасться вирішити проблему на державному рівні, тоді ефективність нашої роботи з забезпечення невідкладної кардіологічної допомоги буде набагато вищою.

Медичним закладам потрібне таке фінансування, щоб під рукою був «протокольно» необхідний набір медикаментів та витратних матеріалів — від електродів і стентів (пристроїв, що відновлюють прохідність артерій) до кардіо­стимуляторів.

В області має справно діяти служба, готова негайно надати допомогу хворому, така, яка діє у хірургічному відділенні Херсонської міської клінічної лікарні імені О. Лучанського. А для цього потрібно створювати сучасні, ефективно діючі кардіологічні відділення (центри) невідкладної медичної допомоги, у тому числі — кардіологічної. У Польщі це зробили ще 8 років тому і на сьогоднішній день досягли вражаючих успіхів.

Я — оптиміст. І вважаю, що Україна, починаючи з окремих регіонів, може й повинна стати в один ряд з передовими країнами Європи в ефективному ви­рішенні проблем серцево-судинних захворювань. І станеться це, вже починаючи з нинішнього року.

Василь ПІДДУБНЯК.