«Цілий день і вечір вода в наших кранах відсутня. Надворі стоїть спека, так що все сохне і горить», — такий лист із «криком душі» від жителів вул. Садової з Козацького Бериславського району нещодавно став приводом для публікації «Нового дня» (див. «Вода — тільки вночі» у «НД», №28/2011). Під час виїзду на місце автори листа та інші жителі селища підтвердили: проблема з водою влітку справді існує. Хоча з’ясувалося, що вона подається тут не лише вночі. «Вода у нас зараз є», — розповіла одна з авторів звернення Тетяна Касикова. На питання ж журналіста, коли востаннє були перебої з водою, пані Тетяна відповіла: «Мабуть, два тижні тому».

Невдовзі до «Нового дня» надійшов ще один лист, авторка якого — Валентина Заліпаєва — звинуватила авторів коментарів і журналіста в необ’єктивності. «В період поливного сезону води не вистачає, — написала вона, — тому що задвижки крутять всі, кому заманеться».

У розпал спекотного тижня, 29 липня, кореспондент «Нового дня» знову заїхав у Козацьке, на вул. Садову. «А вода у нас зараз є, — зізналася Валентина Заліпаєва. — Ви до нас постійно приїжджаєте після дощу, він був шість днів тому. А після дощів у нас завжди є вода».

Я спробував з’ясувати: в чому саме полягала необ’єктивність минулої публікації і що саме не так сказали Тетяна Касикова та інші жителі Козацького. Але так і не зрозумів. Як і не зрозумів головного: чому люди не подають на місцевий комунгосп позов до суду, щоб змусити його виконувати свої зобов’язання. «А ми судитися не хочемо. Нам потрібно тільки одне — щоб нам зробили воду», — пояснила Валентина Заліпаєва.

— Скільки ми живемо тут, постійно маємо проблеми з водою влітку, — розповіла мешканка будинку 49 по вул. Садовій, яка назвалася Галиною Микитівною. — Але у мене, як і в декого з сусідів, цієї проблеми немає, бо ми пробили собі свердловину і можемо поливати город, коли захочемо. Але ж це не вихід!

— Якщо у вас є якісь претензії до роботи комунгоспу, то чому ви не вимагаєте здійснення перерахунку за воду, не звертаєтеся до суду? Чому не вимагаєте нічого від керівництва селищної ради, адже ви самі його обрали? — запитував я у людей.

— А що це дасть? Все одно ми нічого не доб’ємося, — відповідали вони.

Думається, з таким ставленням до власних проблем перебої з водопостачанням на Садовій можуть бути ще дуже довго. Під лежачий камінь, як відомо, вода не потече…

Олег БАТУРІН.