«Сто років тому на території нашої школи-інтернату, що у селі Ольгівці Бериславського району, жив князь Писарев у якого відмінно працювала зрошувальна та водогінна системи. Нині води у нас практично немає. А тут «князює» директор інтернату-гімназії Анатолій Алябов. І він особисто вмикає і вимикає воду для частини села за ним же встановленим графіком, — пише у колективному листі до редакції мешканець цього села Анатолій Попенко. — Кожне літо страждаємо від безводдя: то насос згорить, то полетить крильчатка і т. д. Нині у 40-градусну спеку люди не можуть не те що полити город, а навіть напитися води, зварити їсти, випрати білизну чи, вибачте на слові, нормально сходити в туалет. Допоможіть повернути нашу воду». Під листом підписалося 23 односельці.

За сигналом читачів на місці побував наш кореспондент.

Неподалік Львівського навчально-виховного комплексу «Початкова школа-гімназія-інтернат», що у селі Ольгівці, на приїзд кореспондента чекало понад 30 людей. Говорячи на сходці про постійну відсутність води в оселях, селяни не приховували власних емоцій та не добирали слів.

— Поруч з інтернатом проживають півтори сотні людей, — запально говорить пенсіонерка Валентина Попенко. — Водопостачання до наших осель здійснюється з водонапірної башти, яка перебуває на балансі інтернату. І от директор цього навчального закладу, посилаючись на якісь загадкові ліміти, певно, ним же встановлені, щодня вимикає воду. А останнім часом ми її взагалі не бачимо.

— Розумієте, доки діти навчаються в інтернаті, вода тече нормально. Як тільки у школярів канікули і вони роз’їжджаються по домівках, нам відразу прикручують кран. І тут же виправдання: згорів насос, який міняли вже, певно, сто разів, — втручається у розмову інша пенсіонерка Тамара Христусенко. — Ми платимо за воду для пиття 9,36 грн. з людини та для поливу 6,50 грн. за сотку землі щомісяця. З мене взяли за город 75 гривень, та я його практично не поливала.

За словами ображених людей, в усьому винен директор гімназії-інтернату. Саме він, стверджують, коли заманеться, особисто вмикає та вимикає воду. Встановив графік — з 8.00 до 12.00 та з 16.00 до 20.00. Але ж сам його не дотримується! Проживаючи у селі, люди змушені купувати городину, бо за відсутності нормального поливу практично весь врожай згорів від спеки.

А кілька днів тому неподалік Ольгівки загорілося поле. Вогонь підійшов до садиб людей. Викликали пожежну машину. Та навіть під час пожежі у селі не було де набрати води машині рятувальників.

— До сільського голови зверталися зі скаргами, але він лише розводить руками. Мовляв, водонапірна башта на балансі інтернату, до­мовляйтеся з його директором, — говорить один із авторів листа до редакції Анатолій Попенко. — А найбільше обурює, що нам нічого не пояснюють. Вимкнули воду на два-три дні — і здогадуйся: чи насос згорів, чи трубу прорвало… Ніхто не знає, коли її увімкнуть знову і чи дадуть взагалі. Я розумію так: якщо є якась проблема, потрібно зібрати односельців і пояснити, як її можна вирішити, а не ховатися від людей та відмовляти у прийомі. Запросіть його зараз ви­йти до нас поговорити. Він же відмовиться!..

Після розмови з селянами прямую до згаданого директора Львівського навчально-виховного комплексу «Початкова школа-гімназія-інтернат» Анатолія Алябова. Вислухавши передані мною претензії людей, він сказав, що від них не ховається. Про скарги знає і найближчим часом проблему вирішить.

— Башта дійсно перебуває на балансі навчального закладу, — розповів Анатолій Миколайович. — І це мені тільки додає клопотів. Сільрада на свій баланс башту не приймає, а взяти її в оренду та організувати нормальну роботу ніхто не хоче. Я директор гімназії-інтернату, а не сільський голова. Для мене головне, щоб 220 учнів не потерпали від безводдя. У нас є дозвіл на видобуток води лімітом в 23,6 тис. кубометрів для школи та 4,32 тис. кубометрів для людей на рік. Виявилося, що цих обсягів недостатньо. Встановили графік подачі води. Тривалий час займалися паперовою рутиною, щоб в обласних організаціях, зокрема, у Державному управлінні охорони навколиш­нього природного середовища, органах державного геологічного контролю тощо, взяти дозвіл на збільшення обсягів використання води. Випросили. Буквально днями нам дозволено добування 65 тис. кубометрів. Цього вистачить з головою на цей і на наступний роки. Ми придбали новий сучасний насос, який може викачувати воду зі 110-метрової глибини, потужністю 10 кубометрів на годину. Через кілька днів його привезуть. Буде поставлено клапан, лічильник. Невдовзі вода буде. Прошу людей про одне: почекайте трохи. Я ж так само страждаю. Живу у будинку на другому поверсі, щодня відрами ношу воду.

За словами Анатолія Алябова, у тому, що води почасти немає або вона слабо тече, особливо у віддалених від башти будинках, частково винні самі ж люди. Дехто з них самовільно врізається в головну водопровідну трубу (а від цього падає тиск). Є й такі, що взагалі систематично не платять за воду.

На прохання автора цих рядків Анатолій Миколайович зустрівся з кількома десятками односельців, які в той час на сходці неподалік інтернату продовжували обговорювати си­туацію довкола водопостачання. Після півгодинної розмови сторони знаходять компроміс. Протягом тижня директор обіцяє встановити новий насос та клапан на водонапірну башту. А люди до кінця року встановлять персональні лічильники.

Конфліктна ситуація довкола перебоїв з водопостачанням у селах для нашої області, на жаль, не нова. Однак конкретно у цій ситуації дивує позиція сільської влади. Ні голова Оль­гівської сільради Сергій Ревуцький, ні жоден депутат на сходку (хай і сти­хійну) своїх односельців (читай виборців) не прийшли. У розмові ж з кореспондентом, яка записана на диктофон, очільник села сказав, що люди невчасно платять за воду, тому її й не мають. На запитання, чи вивчалася ним можливість для частини селян, які проживають в районі інтернату, встановити окрему башту, Сергій Ревуцький відповів, що це просто недоцільно. Адже там проживають лише 144 людини і проблем з водою у них немає, хіба що влітку. Від себе додам: тоді, коли вона найбільше потрібна — у спеку, коли хочеться пити і необхідно городи поливати. Виходить, що сохне село не від спеки, а від байдужості місцевої влади до проблем. І безводдя в Ольгівці — яскраве тому підтвердження.

Вадим ЛУБЧАК.

ВІД РЕДАКЦІЇ. «Новий день» проблему з водопостачанням в Ольгівці бере під свій контроль.