Земельна реформа в Україні дала змогу кожному члену сільськогосподарського підприємства та пенсіонеру з їх числа отримати власний земельний наділ. Проте тривалий час селяни були позбавлені найголовнішого права — розпоряджатися своєю власністю. Багато з них вже померли, так і не скориставшись економічними перевагами воло­діння землею. Сьогодні точаться дискусії навколо законопроекту «Про ринок земель», який дозволить продавати і купувати землі сільськогосподарського призначення. Одні говорять, що вільний ринок землі до кінця знищить селянство, а воно і без того переживає не найкращі часи. Інші стверджують, що продаж землі — це світова практика, і нам від цього нікуди не дітися. І чим раніше ми почнемо цей процес, тим швидше наведемо порядок у тіньовому секторі продажу землі, який і так існує. 

Що думають про це мешканці Херсонщини?

Валерій ЛАЗАРЄВ, начальник Головного управління Держкомзему у Херсонській області:

— На сьогодні вже назріли револю­ційні зміни у земельній сфері, їх необхідно ли­ше забезпечити від­по­від­ни­ми законодавчими актами. Про що йде­ться у законопроекті «Про ринок земель»? По-перше, набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва мають бути лише: громадяни України, фермерські господарства, держава в особі Державного агентства земельних ресурсів України, територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування. По-друге, виключається участь іноземного капіталу у придбанні земель сільськогосподарського призначення.

Для недопущення спекуляції земельними ділянками запроваджуються диференційовані ставки державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки (від 60% нормативної грошової оцінки — при відчуженні на 5-й рік, до 100% — при відчуженні за перший рік).

Граничний розмір земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності однієї особи не може перевищувати 2100 га, в тому числі для: полісся — 1500 га; лісостепу — 1750 га; степу — 2100 га; Карпатської гірської області — 900 га; Крим­ської гірської області — 1100 га.

У проекті закону про ринок земель врегу­льовано питання щодо обмеження можливості зміни цільового призначення земельних ділянок протягом 10 років після їх придбання.

Передбачаються системні заходи щодо запобігання тіньовим оборудкам із земельними ділянками, а саме: встановлюються обмеження щодо придбання земель пов’язаними особами, що додатково забезпечить попередження надмірної концентрації земель в одних руках; передбачається, що покупець ділянки буде зобов’язаний подавати декларацію про свою непов’язаність із суб’єктами господарювання, які вже володіють землями сільськогосподарського призначення. У разі придбання земель вар­тістю понад 150 тис. грн. (25—30 га) покупець зобов’язаний буде декларувати джерела відповід­них доходів. Передбачається, що Закон України «Про ринок земель» буде прийнятий та введений в дію восени 2011 року, що дозволить запровадити ринковий обіг земель сільгосп­призначення з 1 січня 2012 року.

Оксана ЗІНОВА, заступник начальника Головного управління Держкомзему у Херсонській області:

— Найбільшою проблемою сьогодення у сфері земельних відносин в Україні є відсутність Закону України «Про державний земель­ний кадастр». Лише 19 травня поточного року Верховна Рада прийняла за основу в першому читанні проект цього важливого закону.

У ньому вперше визначений виключний перелік документації з землеустрою та оцінки земель, що є підставою для внесення даних до Державного земельного кадастру (ДЗК). Це обумовлено тим, що на даний час ані Земельний кодекс України, ані Закон України «Про землеустрій» однозначно згадані питання не врегульовують, і на практиці у різних регіонах вони вирішується різним чином.

Окрім того, сьогодні у процесі внесення відомостей про земельну ділянку бере участь неви­правдано велика кількість органів, що провокує численні зловживання. Для виправлення такої ситуації законопроект визначає, що аналіз поданої документації та внесення усіх відомостей про земельну ділянку вносяться виключно ра­йонними (міськими) територіальними органами центрального органу виконавчої влади з земельних ресурсів.

Вперше на законодавчому рівні встановлюється загальний строк внесення відомостей про землі та земельні ділянки до ДЗК — 14 днів з дня подання необхідних документів. Слід за­значити, що сьогодні, у зв’язку з неврегульованістю цього питання на законодавчому рівні, вказана процедура може тривати роками…

Ведення кадастру здійснюватимуть Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи в областях та районах.

Ще одне важливе нововведення: взаємодія громадян та представників юридичних осіб здійснюватиметься з державними кадастровими реєстраторами за принципом «Єдиного вікна». Пропонується змінити сутність та чітко визначити процедуру здійснення державної реєстрації земельної ділянки. Якщо на даний час державна реєстрація ділянки проводиться під час кожної трансакції з земельною ділянкою і включає процедуру видачі державних актів чи реєстрації договорів оренди, законопроектом вказана процедура фактично зведена лише до присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру при її формуванні.

Цікавий і такий нюанс: земельні ділянки, право власності (користування) якими виникло до 2004 року, вважатимуться сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Законопроектом врегульовується порядок обміну інформацією між ДЗК та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Зокрема, пропонується встановити, що інформація про внесення до ДЗК відомостей про сформовану земельну ділянку разом з її кадастровим планом у електронному (цифровому) вигляді надходить до органу, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Останній, у свою чергу, надсилає до Державного земельного кадастру інформацію про те, що право на земельну ділянку зареєстроване за певною особою.

Геннадій ПОПОВ, голова Голопристанської районної ради:

— Перш за все, мораторій замість вирішення існуючих проблем призводить до нагромадження нових. Так, де-юре у нас немає закону щодо продажу землі сільськогосподарського призначення, а де-факто цей ринок існує давним-давно. Є різні схеми перепродажу землі. Люди користуються цими лазівками, незважаючи на те, чи є той закон, чи ні. Якщо все це зробити в легальному руслі, то виграють усі: збільшаться надходження від оподаткування, у людей з’явиться можливість реалізувати свою ділянку не по-чорному, а відкрито. Вся Європа крокує цим шляхом — земля є товаром, і це не українське ноу-хау.

Чимало громадян, батьки яких померли, не в змозі обробляти залишені у спадок земельні паї, бо мешкають в іншій місцевості. Продати свої на­діли вони не мають права, лише здати в оренду.

І не треба боятися появи так званих латифундистів, які скуплять всю землю. Не скуплять, якщо буде державний підхід до запровадження ринку землі. Держава в змозі попередити можливі негативні явища, ввести певні обмеження. Всіма підставними особами-латифундистами опікуватимуться контролюючі органи. Аукціони з продажу землі мають проводитися відкрито. І головне: земля, що продається, повинна використовуватися лише за її початковим цільовим призначенням.

Світова практика свідчить: чимало провідних фірм викуповують землю для свого виробництва, будують заводи, створюють нові робочі місця, люди працюють. Ринок землі — найефективніший засіб для залучення інвесторів.

Ось недавно у нас в районі побували представники американських фірм, що спеціалізуються на переробці сміття. Вони готові побудувати заводи, які спалюють сміття, а тепло спрямовують на потреби теплиць, обігрів житла. Але ж ці інвестори перш за все цікавляться: чи можна придбати земельну ділянку? Потребують гарантій. Будувати завод, не маючи землі, інвестори не хочуть. І тут немає ніякого диктату, так працює весь цивілізований світ: спочатку — земля, а потім вже завод на ній.

Вітрова та сонячна енергетика, утилізація сміття, вирощування та переробка сільгосппродукції, оптові ринки — все це починається з головного питання: земельного!

Не думаю, що мої земляки масово побіжать продавати свої земельні паї. У нас люди працьовиті. А там, де є господар, навіть занедбані колись села відроджуються. Звісно, не такими темпами, як нам би того хотілося. Проте позитивних прикладів чимало. Один з них — село Олексіївка. Там працює фермерське господарство «Тюльпан», керівник — Олександр Єременко. Він все робить для того, щоб молодь не від’їжджала з села: побудував сучасний зал відпочинку, кафе, влаштував літній танцювальний майданчик, поруч заклав парк. Багато допомагає і дитсадку, і школі. За власні кошти придбав декілька десятків ліхтарів, установлює освітлення по вуличній мережі, причому підключив електрику також за власний рахунок. Він опікується тим, щоб парки, закладені легендарним Фальц-Фейном, радували односельців зеленню та прохолодою. Уявіть собі, там досі збереглися дубові гаї. Люди, котрі працюють і живуть на цій землі, облагороджують її, ніколи не залишать рідного села. І своїм земельним ділянкам вони завжди дадуть ради. Добре, що дбайливих господарів на нашій землі чимало.

Олександр ДЯЧЕНКО, перший заступник голови Новотроїцької райдержадміністрації з питань агропромислової політики, земельних відносин, екології та використання природних ресурсів:

— Свого ча­су розпаювання землі було величезною проблемою, яку уряд хотів вирішити одним махом. Праг­нули зробити селянина господарем землі, а вий­шло навпаки. Скажімо, у мі­с­тах у процесі приватизації люди отримали житло і вже на другий день могли ним розпоряджатися на власний розсуд: продати, здати в оренду. А селянин одержав землю. Нібито став господарем, але перед ним відразу поставили «паркан» — ввели мораторій. Або сам на землі працюй, або здавай її в оренду. Але люди не були готові працювати на землі ні матеріально, ні морально. Навіть у фермерів не було техніки, яка б могла обробляти 3—10 га землі.

Отож селяни стали не господарями, а заручниками ситуації. Землю можна було віддати лише в оренду. Спершу люди думали: ось здамо і наприкінці року отримаємо купу грошей. А коли одержали реальну плату за землю, зрозуміли, що це копійки. Навіть зараз. Коли орендну плату підняли до 3%, це все одно невеликі гроші.

І що ж виходить? Раніше людина працювала на цій землі, одержувала стабільну зарплату, якої вистачало для утримання сім’ї. Тепер людина стала власником землі, але цей факт нічого, крім головного болю, їй не дає. Мораторій слід знімати обов’язково! Хай людина сама вирішує, що робити зі своєю землею. Хай відчує себе господарем!

Вважаю, зі зняттям мораторію віддача від землі зросте. Ніякі латифундисти її не заберуть, нікуди вона не дінеться! А ось орендна плата за землю зросте. Безумовно, відсотків 30 селян свої земельні ділянки продадуть. Є люди, яким гроші потрібні вже зараз: на лікування, освіту дітей, онуків… Але більшість людей землю не продасть і правильно нею розпорядиться.

Лише років через п’ять наша земля стане рентабельною, прибутковою у всіх відношеннях. Все стабілізується. А стабілізація настане тоді, коли з землею все утрясеться, коли перестануть укладати договори на 5—49 років. Вона буде у довічному користуванні господаря.

Звісно, обмеження на продаж землі повинні бути. Першою має викуповувати землю держава — це найголовніший фактор. Земля здебільшого повинна залишитися у неї.

Чому фермери проти продажу землі? Бо сьогодні вони орендують багато гектарів. Зрозуміло, у них немає такого запасу грошової маси, щоб викупити ці орендовані паї. Якщо ж держава першою викупить вільні землі, а потім передасть їх в оренду тим же фермерам, вони нічого не втратять!

Сьогодні середній розмір земельного паю в нашому районі — у межах 6 гектарів. Є господарства, які орендують по 10 тисяч гектарів. Як правило, це міцні господарства. Землю вони беруть навіть у сусідніх районах. На мою думку, майбутнє — за великотоварним виробництвом. Там можна впровадити передові технології. У нашому районі таких господарств декілька, але вони є. Перш за все, це агрофірма «Мир» у селі Горностаївці, яку очолює Іван Доценко. Це взагалі унікальне господарство, там є чому повчитися: все на найсучаснішому рівні — від технології обробітку культур до соціальної сфери (свій стадіон, тенісний корт, власна футбольна команда, дитсадок, школа, амбулаторія, мехдвір, зернотік — в ідеальному стані). Це — як оазис у пустелі!

Успішно працює на землі КСП ім. Леніна, яке очолює Олександр Супрун. Міцне господарство, тут багато вкладають у соціальну сферу. ТОВ «Світанок» (керівник Сергій Максименко) — єдине тваринницьке господарство, яке збереглося у районі. Тут також сучасні технології, породисте стадо. Молоко продають по 6 грн. за літр. За ним приїжджають машини навіть з Миколаєва. Поруч — агрофірма «Сиваш» (керівник Володимир Ганжа), ТОВ «Дружба» — там найпередовіші технології зі зрошення, чудові врожаї — пшениця родить по 40 центнерів з гектара, соняшник — по 30, соя — по 35. І стабільно, з року в рік.

Думка читачів «Нового дня»:

Микола ОСАДЧИЙ, смт. Білозерка: «Як бідному женитися — і ніч коротка! Скільки має померти людей, не реалізувавши своє право на власність? Скільки ще тіньовим шляхом вкрадуть у селян різні ділки? Чому ви не були проти приватизації квартир, які в містах коштують шалені гроші? І сьогодні селян тримають за дурнів».

Марина КАЛЕТНИК, м. Херсон: «У магазині капуста, вирощена в Україні, цього року коштувала дорожче, ніж банани, які у нас не ростуть. Я впевнена, якщо скасувати мораторій, ціна зрівняється, та й селянин стане незалежнішим. А це багатьох не влаштує, з куркулями завжди боролися».

Валентин МОКЛЮК, м. Нова Каховка: «Спочатку нехай роздадуть землю всім громадянам України, а не лише селянам, узаконять це, а потім приймають закон про продаж землі».

Ольга ГАСИЛОВА, м. Херсон: «За нинішніх законів нічого путнього з продажем землі не вийде! Ви згадайте, що сталося з нашими підприємствами, кому вони дісталися. Так і з землею буде. У одних її відберуть за борги по кредитах, у інших — за борги по комуналці. Просто, крім землі, у народу вже віднімати нічого».

Галина КРИВЕНКО, с. Стара Збур’ївка Голопристанського району: «Фактично в руках іноземних компаній і банків уже зараз перебуває 95% української землі. Її як частину своїх активів заклали банкам з іноземними інвестиціями українські олігархи. Як тільки скасують мораторій, всі іноземні банки виставлять претензії з прострочення кредитів нашим олігархам. Усе відбудеться безшумно».

Сергій СОЛОМАХА, смт. Каланчак: «Земля — наш останній форпост. Далі — повітря приватизують! Кожному почеплять лічильник на кількість вдихів і видихів. За все, що понад норму, — штраф! Це — Україна ХХІ століття…».

…Спеціалісти стверджують, що з прийняттям законів, якими фактично будуть введені в обіг землі сільськогосподарського призначення, економіка Херсонщини отримає потужний імпульс розвитку та суттєві додаткові надходження до бюджету. На території області зареєстровано 212 849 власників земельних паїв. Це переважно пенсіонери, які тяжкою працею заробили ці наділи землі, і відтепер зможуть на власний розсуд з максимальною користю для себе, своїх дітей та онуків розпорядитися цим надбанням.

Сторінку підготував Анатолій ЯЇЦЬКИЙ. Фото автора.