Велику помилку роблять батьки, опускаючи руки перед малюком, який народився з порушеннями слуху. Насправді ж така дитина має усі можливості для всебічного розвитку, здобуття освіти й професії. Про них та про методи діагностики і корекції порушень слуху розповідає консультант-сурдопедагог Херсонської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Аліса ХАРЛАМОВА.

— Алісо Петрівно, діти з порушеннями слуху частіше такими народжуються чи одержують захворювання у ранньому віці?

— Статистика свідчить, що тільки 50% дітей належать до групи ризику. Решта 50% народжені здоровими. Так, порушення слуху передаються спадково. Для цього достатньо, якщо один із батьків страждає глухотою. Окремо від спадкових факторів, другою, не менш важливою причиною глухоти, є медикаментозне втручання. Якщо жінка під час вагітності хворіла на інфекційні захворювання і лікувалася антибіотиками, існує дуже великий ризик, що дитина народиться з проблемами слуху. Негативні чинники існують і після народження, особливо в ранньому віці. Це ускладнення після грипу, скарлатини, паротиту, багатьох запалювальних процесів: пневмонії, менінгіту, менінгоенцефаліту, отиту тощо.

— Тож варто перевіряти слух малюка з перших днів?

— Так. У пологових будинках немовлятам проводять слуховий скринінг. Але якщо такого обладнання у медустанові немає, батьки можуть зробити обстеження в домашніх умовах. Для цього достатньо пошуміти брязкальцем за спинкою малюка. Здорова дитина вже у місячному віці миттєво відреагує і намагатиметься повернутися у той бік. Якщо ж ви помітили пасивність або відсутність будь-якої реакції, треба негайно звертатися до обласної дитячої клінічної лікарні на прийом до сурдолога. Адже якщо дитина з порушенням слуху отримує адекватне підсилення у віці до 6 місяців, то її психофізичний та мовний розвиток і надалі не відрізнятиметься від розвитку її здорових однолітків. Для цього відразу після виявлення за­хворювання здійснюється протезування слуховим апаратом. У разі, коли від користування слуховим апаратом видимого прогресу не спостерігається, дуже великі шанси на покращення слуху дає кохлеарна імплантація. Ця методика існує десятки років з моменту свого становлення і розвитку. І якщо раніше її застосовували для дітей не молодше 2—2,5 року, то сьогодні — вже у віці 6 місяців.

— Припустимо, батьки вчасно звернулися, слух дитини вдалося максимально зберегти, а що далі?

— Наступним етапом є педагогічна корекція. Дослідження доводять, що мозок дитини надзвичайно гнучкий, вона має колосальні можливості для формування та розвитку комунікативних навичок. Більше того, для маленької дитини навіть неважливо, за якими каналами відбувається цей розвиток: слуховими, візуальними чи тактильними. Треба використовувати усі доступні сенсорні канали малюка.

— Чи велику роль на етапі раннього навчання і виховання відіграють батьки?

— Від їхньої активності і цілеспрямованості сьогодні цілковито залежить, якою дитина буде у майбутньому. Існує багато рекомендацій, як розвивати таких діток на кожному році життя. Але батьки повинні самі зорієнтуватися, що їхній малюк знає і вміє, а що — ні; які завдання будуть для нього посильними, а які занадто складними. Найкращі заняття — ті, які в ігровій формі пробуджують інтерес до діяльності, допомагають малюкові отримати перші навички поводження у побуті, догляду за собою тощо.

— Наближення шкільного віку малюка з порушеннями слуху — теж велике випробування для батьків. Часто вони не впевнені, до якої школи віддавати дитину: звичайної, у рідному селі, чи спеціальної школи-інтернату, але далеко від рідної домівки?

— Це дуже важливе запитання. Чимало батьків, жаліючи хвору дитину, бояться відривати її від себе і віддають до звичайної школи. Але чи зможе вона тут отримати якісну освіту? Все-таки кращих умов для розумового, фізичного та естетичного розвитку дітей з порушенням слуху, ніж у спеціальній школі-інтернаті, немає ніде.

— На Херсонщині такі заклади теж є?

— І не просто є. Дивлячись на їхніх випускників, одразу й не скажеш, що вони мають порушення слуху або взагалі не чують. У Херсоні вже понад 20 років працює міська загальноос­вітня школа-сад-інтернат № 29 для дітей зі зниженим слухом. На її базі створено і сурдогрупу для дітей-дошкільнят. Крім цього, у 2003 році, за ініціативою управління освіти Херсонського міськвиконкому, дирекції школи № 48 та за підтримки обласної психолого-медико-педагогічної комісії було відкрито інтегровані класи для випускників початкової ланки школи-садка-інтернату № 29. Таким чином, з 5-го класу, на базі ЗОШ № 48, слабочуючі учні переходять на предметне навчання.

А для дітей з порушеннями слуху (у т. ч. глухих) з усієї області, з раннього віку відкриті двері спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І—ІІІ ступенів Херсонської облради. Знання, вміння, навички, перші професії, якими вони оволодівають тут, відкривають величезні можливості для соціалізації та успіху в дорослому житті. Тож батькам, які ще вагаються, варто завітати до закладу і переконатися на власні очі, що, попри порушення слуху, ці діти є дуже здібними, творчо обдарованими, а тому заслуговують на повагу, а не співчуття. До того ж, чим раніше розпочнеться корекційна робота, тим кращих результатів можна досягти.

— Алісо Петрівно, відомо, що на Херсонщині молодь з проблемами слуху має можливість отримати і професії.

— З 1978 року в Херсонському базовому медичному коледжі, на базі відділення «Стоматологія ортопедична», існують інтегровані групи, де навчаються глухі та слабочуючі студенти. Майже за 33 роки тут здобули освіту понад 1000 чоловік. Випускники закладу працюють на одному рівні з чуючими спеціалістами у стоматологічних закладах у різних куточках країни. Тож це ще раз доводить, що дитина, котра народилася або отримала порушення слуху, має усі шанси для повноцінного розвитку і змогу стати повноправним громадяном суспільства.

Бесіду вела Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.