Про цю службу ми згадуємо тоді, коли в житті трапляються надзвичайні події: пожежі, підтоплення, техногенні аварії… І тоді ми біжимо до телефону та нервово набираємо 101. Але про саму службу знаємо не так уже й багато. Ось чому оголошення в «Новому дні» про пряму лінію з начальником управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Херсонській області полковником служби цивільного захисту Віталієм КРОПИВНИЦЬКИМ відразу зацікавило багатьох наших читачів.

— Доброго дня, це пряма лінія?

— Так, слухаємо Вас.

— Вам телефонує Світлана Павлова з Херсона. У мене таке запитання. В Японії, де часто трапляються землетруси, дітей ще з дитсадка і школи вчать, як поводитися під час стихії. Коли наші газети почитаєш та телевізор подивишся, розумієш, що у нас надзвичайних ситуацій теж вистачає: в одному місці ртуть розлили, в іншому пожежа виникла, там стеля в магазині обвалилася, десь у метро вибух стався… Як, на Ваш погляд, наші діти готові до подібних ситуацій? Чи вчать їх правилам безпеки, і що Ви, зі свого боку, робите для того, аби діти були захищеними у цьому тривожному світі?

— Дякую за запитання. Воно дуже актуальне. Можу відверто визнати, що робота в цьому напрямі проводиться недостатня. Хоча на сьогоднішній день розроблена система і програма. У школах і дитсадках проходять уроки з безпеки життєдіяльності. Але хотілося, щоб ця робота була організована краще. Перші кроки вже зроблені. Протягом останніх 5—6 років ця діяльність активізувалася.

— Але я Вам чесно скажу: ніколи не чула, щоб у школі провели якесь навчання, хоч невеличке, і щоб діти набули якихось навичок…

— Такі навчання відбуваються, не у всіх школах, це правда. Ми проводимо різні вікторини, конкурси… Зараз організовуємо змагання серед школярів — юних пожежних.

— Віталію Станіславовичу, мене звуть Микола Трохименко. Я сільський мешканець, і мене турбує ось така проблема. Пожежа у всі часи була страшним лихом. Та сьогодні віддалені села від вогню зовсім незахищені: доки пожежна команда прибуде — все вигорить…

— На жаль, сьогодні ми не спроможні надати сільському населенню допомогу повною мірою. До розпаду СРСР на території Херсонщини було 687 місцевих пожежних команд. Практично в кожному населеному пункті була своя дружина. На боротьбу з вогнем одночасно могли стати приблизно 8250 осіб. На селі було майже 600 одиниць пожежної техніки. Практично на 100% кожне село було захищене. У нашій роботі найголовніше, щоб час прибуття першого підрозділу на місце пожежі був мінімальним. Колгоспна машина приїжджала на пожежу першою і надавала допомогу. А вже потім під’їжджала районна пожежна частина і остаточно гасила вогонь. Професійні пожежні доводили цю роботу до кінця. І проблем, і збитків було набагато менше.

На сьогодні всі ці пожежні команди не працюють. Їх просто немає. І лише зараз все це починаємо відновлювати… Сьогодні вдалося відродити тільки 12 команд. У цій роботі задіяні лише 64 людини, всього 13 одиниць пожежної техніки. Отож і виходить, що сьогодні 90% населених пунктів не захищені. Відстань від райцентру до деяких сіл — 30—60 кілометрів. А за нормативами на прибуття пожежного підрозділу відведено не більше шести хвилин. За такий час по наших дорогах 30 кілометрів не проїдеш, а пожежа стане неконтрольованою…

— Здрастуйте, телефонують з Цюрупинська. Віталію Стані­славовичу, наближається літо, скоро знову розпочнеться спека. Ваша служба знову заборонить херсонцям бувати в лісі?

— Якщо рівень пожежонебезпеки буде високий — 4 та 5-го класів, то дійсно, такі заходи будуть вжиті, але не тільки нашою службою, а в першу чергу відповідно до рішення голови облдержадміністрації. І така практика діє по всій Україні.

— Сергій Прокопчук з Херсона: чому щороку на Херсонщині горять плавні? Ходять вперті чутки, що ці пожежі влаштовують браконьєри… Що думаєте про це і чи вживаєте якихось заходів?

— Дійсно, існує така думка, що пожежі в плавнях — в інтересах мисливців і рибалок. Але поки що нікого з них за руку не спіймали. Хоча дуже хотілося б подивитися в очі людям, які нічим не нехтують заради свого задоволення і наживи. Нам дуже складно брати участь у гасінні такого рівня пожеж, але ми не сидимо склавши руки. Так, на сьогодні вже обладнано помпами і лафетами катер БМК-130, переданий у розпорядження Цюрупинського підрозділу, в Геніче­ському районі з’явився човен «Шторм». І надалі працюватимемо у цьому напрямі.

— Доброго дня! Турбує Дмитро Фесенко з Птахівки, що в Скадовському районі. Щовесни кілька районів області потерпають від підтоплення. Співробітники МНС допомагають потерпілим, відкачують воду. Але це боротьба з наслідками, а не з причинами лиха. Чи є на Херсонщині програма боротьби з підтопленням? Що з цього питання робиться?

— У вересні-жовтні цього року планується затвердження загальнодержавної програми щодо боротьби з підтопленнями в Україні. Вона охопить такі регіони, як Прикарпаття, Закарпаття, Буковину, Херсонську та Одеську області. Про це заявив міністр МНС України Віктор Балога під час свого візиту на Херсонщину.

— Чи не щодня надходить інформація про знахідки і зне­шкодження на Херсонщині боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни. Чому їх так багато навіть через 65 років після війни? Невже ніхто ніколи серйозно не займався їх пошуками на території області? Це вам телефонує Людмила Костюченко з Нової Маячки Цюрупинського району…

— Не так давно в нашій області з’явилася піротехнічна група, яка займається знешкодженням боєприпасів Великої Вітчизняної війни. У минулому році виявлено і знешкоджено 1389 одиниць вибухонебезпечних предметів, у поточному — вже 190. Про те, як ця робота проводилася до створення нашого підрозділу, мені невідомо, бо працюю на Херсонщині лише кілька місяців.

— Микола Попов з Херсона турбує. Цікаво, робота нашої пожежної охорони дуже відріз­няється від роботи аналогічних служб за кордоном?

— У складі професійної делегації я вивчав досвід інших держав, зокрема США. Так ось, сучасної техніки там дуже багато, але чіткої організації роботи я принаймні не відчув. Най­більше сподобався досвід Німеччини, яким був просто вражений.

— Можете розповісти про це детальніше?

— Довелося побувати в місті Кіль. Там дві пожежні станції — по 500 осіб на кожній. Крім того, у місті діють 11 добровільних пожежних дружин, чисельність кожної — більше сотні осіб. Там дуже почесно бути добровільним пожежним. Взагалі варто зазначити, що статус пожежного в Німеччині значно вищий, ніж поліцей­ського. Дуже солідний соціальний захист добровільних пожежних. Бути помічником вогнеборців престижно. Там діють клуби пожежних. Ввечері, після роботи, люди приходять сюди і знайомляться з технікою, вивчають роботу пожежних. А якось ми зайшли в одну з пожежних частин і побачили… маленькі шафки зі спец­одягом для дітей: каски, чобітки…

Усі добровольці працюють на своїх робочих місцях. Але при пожежі комп’ютер передає сигнал кожному добровольцю, в районі роботи якого спалахнув вогонь. Далі — взагалі фантастика. Протягом 6 хвилин перша пожежна машина, укомплектована особовим складом, виїжджає на місце пожежі, хоча до цього нікого в пожежній частині не було. Потім, через кожні хвилину-дві, під’їжджає нова машина. Скільки потрібно, стільки і приїжджає. І протягом 30 хвилин 70—80% добровольців — уже в розпорядженні пожежної частини.

А ще мене вразили музейні експонати. Пожежні машини 1939 року випуску були обладнані баками для підігріву води. Це для того, щоб пожежні могли після пожежі руки теплою водою помити! І це 1939 рік! А я пригадую 1985-й, коли я, лейтенант, приїхав з пожежі у Фастів — брудний, чорний, мокрий. У пожежній частині води немає, холодно, я в шинелі. Якось розтер бруд по обличчю і, прикриваючись руками, побіг вулицею додому, щоб прийняти душ. Мені було соромно…

Загалом у німців до пожежних дуже серйозне ставлення. Під час Великої Вітчизняної війни, коли фашисти зайняли Київ, вони зібрали всіх колишніх пожежних (яких зазвичай в армію не брали) і змусили працювати в пожежній охороні. А коли німці тікали з Києва, вони зібрали їх усіх і розстріляли. Живим залишився лише один чоловік, який згодом став начальником пожежної охорони України. Спитаєте, чому окупанти так вчинили? Тому що розуміли: пожежна охорона — один з ключових органів життєдіяльності міста. Якщо її знищити, гасити пожежі буде нікому, масштаби руйнувань значно зростуть...

— Телефонує Володимир Жук з Чаплинки: який прогноз щодо ситуації з погодою на літо? Чи готуєтеся до спеки?

— Наразі прогноз щодо погоди влітку не­однозначний. Але у будь-якому випадку наш Таврійський край спека не омине. Тож до пожежонебезпечного літнього періоду підрозділи обласної служби МНС завжди готуються дуже відповідально.

— Віталію Станіславовичу, з яких приводів викликають рятувальників? Можливо, трапляються курйозні випадки (на зразок недавнього, коли жінка ніяк не могла зняти з пальця обручку)? Якщо можна, наведіть кілька прикладів з практики. Це телефонує Світлана Резніченко з Херсона...

— Сьогодні, за годину до прямої телефонної лінії, наші співробітники у Верхньорогачицькому районі дістали з 5-метрового колодязя корову. Двома днями раніше таку ж допомогу надали корівці у Новотроїцькому. Пригадую випадок, коли ящірка залізла до вентиляційної системи багатоповерхівки. Жильці думали, що там знаходиться кіт чи пацюк. Та коли рятівники відкрили вентиляційну сітку, на них дивилися очі ящірки…

— Анатолій Івченко з Великої Олександрівки: нещодавно вийшло розпорядження голови Херсонської облдержадміністрації про посилення пожежної безпеки в області й створення в сільській місцевості місцевої пожежної охорони. Скажіть, чи забезпечене це рішення фінансами? Невже все знову залишиться лише на папері?

— Нагадаю, що це має відбуватися за фінансування місцевих бюджетів. Дуже сподіваюся, що нагальність вирішення цього питання зрушить ситуацію з мертвої точки.

— Доброго дня! Вас турбує Юрій Наумов з Херсона. 26 квітня, перебуваючи на території Чорнобильської АЕС, Президент Росії Дмитро Медведєв закликав владу всіх держав надавати людям об’єктивну інформацію у випадку техногенних аварій. Він зізнався, що «держава не завжди правильно поводилася». За словами Медведєва, щоб «чорнобильська трагедія не повторилася, ми всі повинні бути чесними, давати абсолютно точну інформацію про те, що відбувається». Ви поділяєте цю думку?

— Не тільки поділяю, а й саме так поводяться в очолюваній мною службі. Ми абсолютно відкриті для громадськості, але видаємо лише перевірену і точну інформацію, без власних домислів і припущень.

— Олексій Ксенко зі Скадов­ська турбує. Нещодавно ледве не всі місцеві газети розповіли, як у дачному кооперативі біля нашого міста було виявлено обгорілий труп. За попередніми даними, чоловік випалював очерет біля свого будинку, але вогонь почав швидко поширюватися. Потерпілий намагався його збити, та, мабуть, обрав неправильну тактику гасіння і сам опинився в епі­центрі вогню. А якою ж мала бути ця тактика?

— Обрати її однозначно дуже складно. Особливо коли вітер змінюється. Насамперед слід враховувати його напрям.

— Пряма лінія? Марина Волкова з Херсона: приблизно у 1998—2000-х у Таврійському мікрорайоні було розпочато будівництво пожежного депо. Сьогодні ця будівля перебуває у напівзруйнованому стані поруч із залізничним переїздом. Яка подальша доля цього довгобуду?

— Вирішується питання про поновлення будівництва цього пождепо, яке й справді дуже необхідне саме в Таврійському мікрорайоні.

— Василь Рябушіц з Голої Пристані телефонує. У нас така проблема: ще 23 травня минулого року жителі села Козачі Лагері Цюрупинського району на спільній сходці заявили про те, що не хочуть віддавати берег річки в оренду під сінокіс одному односельцю, у якого навіть корови немає. Після цього були публікації в газетах «Вісник Олешшя» та «Новий день», але ситуація не змінилася. Чоловік перегородив людям вихід на берег річки. Як пояснити онукам, що на річку, де з діда-прадіда всі вільно купалися, більше ходити не можна? І як бути в тому випадку, коли раптом виникне пожежа, а води, щоб загасити її, навіть ніде буде набрати?

— Це питання — у компетенції місцевих органів виконавчої влади. Але гадаю, що у разі пожежі, коли кожна секунда має значення, навіть питання не може стояти, брати чи ні воду з цієї річки…

— Телефонує Юлія Міщенко з Каланчака: яка сучасна техніка є в розпорядженні обласної служби МНС? Чи є, зокрема, протипожежні літаки?

— Упродовж останніх років автомобільний парк нашої служби поповнився і новими пожежними автомобілями, і рятувальним катером на воді, і навіть реанімаційним автомобілем швидкої допомоги. Але протипожежного літака немає. Це надто дорого.

— Мене звуть Ганна Оверченко, телефоную з Херсона. Як вирішується питання гасіння пожеж у будівлях, що мають більше 14 поверхів?

— Колись тричі горіла квартира у Шумен­ському мікрорайоні на 13-му поверсі, й доводилося гасити пожежу, опускаючись на балкон цієї квартири з даху будинку на рятувальних мотузках. Часом таке гасіння здійснюється з сусідніх балконів нижнього чи верхнього поверхів. А це небезпечно. На щастя, обходилося без нещасних випадків для пожежних. Питання придбання висотної автодрабини поки відкрите…

— Андрій Яремчик з Іванівки: скажіть, будь ласка, які існують вимоги до служби в МНС? Які вузи готують відповідних спе­ціалістів?

— Щоб вступити до вузів Академії пожбезпеки в Черкасах, Національного університету цивільного захисту у Харкові, Львівського держ­університету безпеки життєдіяльності, Вінницького вищого професійного училища, слід знати фізику, математику, українську мову і мати гарну фізичну підготовку.

— Віталію Станіславовичу, я знаю, що Вас недавно призначили на цю посаду, тому хотілося б дізнатися: що встигли зробити, чи будете щось міняти в структурі обласного управління МНС? Це турбує Максим Тищенко з Високопілля.

— У нас і так чимало змін відбувається на державному рівні. І на сьогоднішній день мене цілком влаштовує нинішній особовий склад.

Зв’язок з читачами забезпечував

Анатолій ЯЇЦЬКИЙ.