Практично кожною областю прокотилася хвиля гнівних протестів сільських мешканців проти закриття так званих безперспективних шкіл. Не обі­­й­шла вона і Херсонщину, втім, особливого резонансу поки що не набула. Лише окремі «спалахи» — там, де батькам уже запропонували возити дітей до сусідніх населених пунктів, де, мовляв, і умови, і навчальна база кращі, і якість знань вища. Або, скажімо, є в невеличкому райцентрі 2—3 школи, з яких одній не поталанило з укомплектованістю учнями, от і «оптимізують» її, а дітей розподілять по більш затребуваних школах. Отже, головні страхи — ще попереду, — насторожено прогнозують місцеві жителі.

Аби з перших вуст з’ясувати най­ближчі перспективи розвитку галузі освіти області і, зокрема, процесу їх оптимізації, запросили до розмови керівників, котрі мають безпосереднє відношення до злободенної теми. На жаль, упродовж тривалої прес-конференції представники засобів масової інформації так і не почули вичерпної відповіді на численні питання, поставлені заступникам голів облдержадміністрації Андрію Яценку та облради Тамарі Федько. Очільникам обласного управління освіти та науки і взагалі вдалося вставити лише кілька коментарів по суті. Натомість здебільшого говорили посадовці про що завгодно: про загальні досягнення області та її позитивний імідж, економіку, міждержавні зв’язки… Про больові ж точки галузі освіти, проблеми якої щодня торкаються кожної родини та сотень колективів освітян і, зрештою, впливають на розвиток регіону в цілому, і конкретні шляхи їх подолання вдалося дізнатися вельми поверхово. Журналістів, котрі щоразу намагалися повернути розмову в русло обговорення нагальних проблем галузі в області, емоційно звинувачували у бажанні «роздмухувати скандальні смажені факти замість демонстрації позитивних новин і напрацювань області». Водночас представники мас-медіа буквально кліщами витягували зі співрозмовників оті «позитивні новини», які б втішали та обнадіювали, а не шокували простих освітян, батьків, учнів та студентів: скільки планується цього року відремонтувати навчальних закладів (не за батьківський кошт, а за бюджетні асигнування), яким чином оздоровлюватимуться діти впродовж шкільних канікул, як планується вирішувати проблеми дошкільної освіти, яким чином торкнеться реформування галузі освіти окремих навчальних закладів тощо. Зрештою, як освітні заклади Херсонщини завершують навчальний рік, який ознаменувався численними експериментами.

Щоправда, представники органів обласної влади запевнили, що оста­точне рішення, закривати чи ні ту чи іншу неперспективну школу, прийма­тимуть не чиновники директивою зверху, а громади на рівні місцевих рад — з урахуванням бюджетних можливостей і доцільності утримання таких за­кладів й готовності підвозити школярів до інших шкіл. Наразі в нашій області, за їхніми словами, не передбачається закривати жодної школи. Мовляв, хто взагалі наважиться таке «планувати», адже все, що закрите сьогодні, навіть тимчасово, завтра буде втрачене назавжди.

Значно оптимістичнішим було повідомлення про те, що профільна депутатська комісія облради, яку очолює перший проректор ХДУ Олег Мішуков, після розгляду питання літнього оздоровлення дітей, на яке цьогоріч пропонувалося скоротити фінансування на 20%, та ще й зважаючи на недофінансування з міністерства і суттєве подорожчання путівок, все-таки наполягла, аби асигнувати з бюджету на відпочинок дітей стільки коштів, щоб вийти хоча б на обсяги минулого року. Адже кількість дітей, котрі вкрай потребують такого оздоровлення, щороку зростає і слід вишукувати резерви, аби забезпечити їх відпочинком на морському та річковому узбережжях.

Вкрай важко просувається поновлення роботи закритих дошкільних навчальних закладів, дефіцит місць у наявних садках на сьогодні є відчутним. Нещодавно відкриті садки у Великоолександрівському, Голопристанському та Скадовському районах — немов крапля в морі реальної потреби в таких закладах не лише в райцентрах, містах, а й у селах. Скажімо в Кардашинці, де ніколи не було дитсадка, зараз взялися його будувати методом народної толоки. Нагальна потреба в цьому виникла в останні роки, коли село, наближене до обласного центру, «помолодшало», його газифікували. З’явилися перспективи розвитку ще й через велику кількість дачників, котрі фактично стали місцевими жителями і проживають тут цілорічно.

Йшлося також про інноваційний розвиток закладів профтехосвіти та необхідність більше уваги приділяти сприянню молодіжним соціальним програмам, особливо спрямованим на допомогу в працевлаштуванні молодих спеціалістів і підтримку студентських сімей з дітьми тощо. Щодо оптимізації кількості вузів в області, то сьогодні питання про їх скорочення не стоїть, здебільшого відбуватимуться реорганізація та укрупнення (скажімо, інститутів — в академії).

Олена НЕЧИПУРЕНКО.