Із подачі Херсонської облдержадміністрації базові тарифи на приміські і внутрішньообласні пасажирські перевезення автотранспортом ось-ось зростуть в середньому на 26%. Пояснення просте: подорожчало пальне, піднялися зарплати водіїв…

Звиклі до вседержавних «танців із цінами», люди все розуміють, крім одного: чому при піднятті цін опускається рівень сервісу? Тут на часі говорити вже не про зручності, а про злочинну небезпеку для здоров’я, а то й життя пасажирів.

Стрілкове — мов інша планета

Мешканці цього віддаленого населеного пункту, що на Арабатській Стрілці Азовського моря, привезли в редакцію «Нового дня» і корпункт «Голосу України» копію колективної скарги (371 підпис), яку адресують районній і обласній владі. Йдеться в ній про те, що село, у якому проживає півтори тисячі чоловік, віддалене від районного центру на 40 кілометрів, а від обласного — на всі 250, відірване від світу білого. Та цивілізація і сюди добра­лася. В останні роки на піщаній косі з’яви­лася дорога-бетонка, викладена плитами з колишнього військового лето­вища. За будь-якої погоди дістатися до берега (Генічеська) — не проблема. Ось тільки мешканці Стрілкового, а за­одно й Щасливцевого і Генгірки, так не вважають, а поїздки у райцентр і назад нази­вають митарствами. Ось витяг зі скарги: «29 січня на перший рейс подали автобус обмерзлий, холодний, із жорсткими сидіннями, та ще й всього на 17 посадочних місць. І це для пасажирів із трьох сіл! За 8 днів — чотири зірваних рейси…».

Ще цитата: «Протяжність Стрілкового — близько 10 кілометрів. Добиратися до школи і дитсадка доводиться майже за 4 кілометри. Раніше автобуси їздили і по селу, а зараз — як якому водієві заманеться».

Мешканки Стрілкового Юля Велієва, Тетяна Захаркіна, Марина Курдюк, котрих я зустрів у центрі села, підтвердили, що:

— Автобуси аварійні — морозильники на лисих колесах.

— Водії часто роздратовані і матюкливі.

— У маленькі мікроавтобуси людей трамбують…

Сторож бази відпочинку «Таврія» Сергій Задерей прибув у Стрілкове на роботу на «шедеврі» херсонських автомобілебудівників із розбитим вітровим склом. Він чотири години діставався «по етапу».

— Ви подивіться на це чудо «цивілізації», — показує на мікроавтобус, який давно проситься якщо не в утилізацію, то на капремонт — безсумнівно.

«Поїде — не поїде…»

Металевий голос диктора на Генічеській автостанції ошелешив стрілківців: «Автобус відправляється тільки до Щасливцевого…». Дядьки потягнулися до цигарок, два школярики — вбивати час на промерзлих вулицях райцентру.

— Часто так? — запитую у пристрелених чиєюсь байдужістю мешканців Стрілкового.

— Часто і регулярно, — відповідають в один голос. — Чим далі, тим гірше. Кажуть, Президент в усьому винен: добиває країну…

Начальник Генічеського автовокзалу Анатолій Косовцов співчуває тим, хто клякне на холоді за вікнами, сподіваючись на удачу.

— Зараз, — каже, — щодня приймаємо і відправляємо трохи більше півсотні рейсів, а влітку, у розпал курортного сезону, і 120 — не межа.

— А часто бувають зриви рейсів? — цікавлюся у Анатолія Івановича.

Погортавши папери, повідомляє:

— У грудні минулого року 29, у січні — 25… Немало! Практично півмісяця у січні, вважай, не працювали. А це з економічної точки зору — досить відчутно. Виграли автоперевізники тендери, нахапали рейсів, а закривати їх нічим.

Закривають, ще й як! Хіба ж навдивовижу зустріти на дорогах, особливо внутрірайонних, ущерть забитий «крейсер на китайській рамі»?

— Їхати у віддалені Велетнівку чи Павлівку 45—50 чоловік завжди знаходиться, а дають автобус на 27, — зауважує начальник вокзалу. — Встановлену кількість квитків продають наші касири, решту пасажирів сідають в автобус за рогом. Та й на Херсон (227 кілометрів!) «Ікаруси» ходили, а не ХАЗи, як зараз.

У Косовцова побажання одне: не «за­кривати» чим-небудь рейси, а організувати перевезення пасажирів хоча б так, як років 10—15 тому.

«Тендер чи аукціон?»

Це запитання я почув від приватного перевізника Віктора Подоляка. Того самого, що шість років справно (і без жодного нарікання!) возив земляків зі Стрілкового на «велику землю» і назад. Спочатку мікроавтобусом, а потім «Еталоном». Згодом, влізши у кредити, придбав «Ікарус» і «MAN».

Сьогодні ці машини стоять на приколі поруч із Вікторовим помешканням. Ті, що їздять (належать переможцям тендерів) і ті, що під вікнами помешкання Подоляка стоять — небо і земля!

— Чому ж, — запитую у Віктора, — не виїжджаєш на лінію?

— Не пускають, бо, мовляв, не виграв тендер. А цей тендер більше на аукціон схожий…

Про той «аукціон» довелося чути не від одного Подоляка. Власне, руками його організаторів при мовчазному спогляданні влади (нинішньої теж), яка поводиться, як далекий родич на похоронах, додушується чи не останній державний перевізник — Горностаївське АТП-16547. Йому туди ж світить дорога, що й Іва­нівському АТП-16548.

Пасажирськими перевезеннями в області тепер заправляє ТОВ «Компанія «Югтранс» (Нова Каховка). Подейкують, всесильна структура. Перед нею, кажуть, скоро сам губернатор капелюха зніматиме…

Правда, так було не завжди. Свідчення цьому — рішення ХХVII сесії обласної ради 5-го скликання від   23.04.2008 № 605, яка взяла до відома «Звіт тимчасової контрольної комісії обласної ради з вивчення роботи конкурсного комітету з організації та проведення в області конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом».

Зваживши на численні скарги як пасажирів, так і водіїв, комісія перевіряла виконання делегованих облдержадміністрації повноважень в частині затвердження марш­рутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності. Депутати тоді на власні очі переконалися в тому, що в організації пасажирських перевезень не все так рожево, як здається з вікон службових кабінетів де­яких «невиїзних» і «вічних» чиновників обласного управління промисловості і розвитку інфраструктури. Далеко не все!

Не втратили своєї актуальності факти чотирирічної давнини. Хоча б оцей: «Компанія «Юг-Транс» орендує непристосоване подвір’я агротехнічного коледжу в селищі Іванівці. Місце перебування всіх без винятку орендованих у приватних автоперевізників автобусів не має жодних умов для техогляду та утримання автобусів.

На момент приїзду представників тимчасової депутатської контрольної комісії на території підприємства жодного працівника не було (3 квітня, вівторок, близько 6.30 ранку). Після дзвінка керівництво філії компанії «Юг-Транс» від спілкування відмовилося.

За свідченнями начальника автостанції селища Іванівки «Компанія «Юг-Транс» здійснює перевезення пасажирів два дні на тиждень, що підтвердили й мешканці селища. А згідно з графіком, який зберігається на автостанції, рейси повинні здійснюватися щоденно. Опитані жителі селища скаржилися, що автобуси запізнюються і часто ламаються.

На доріжку…

Дозвольте процитувати ще один фрагмент з рішення згаданої вище сесії обласної ради (квітень 2008-го):

«1. Роботу конкурсного комітету ОДА визнати незадовільною і як таку, що не відповідає нормам чинного законодавства.

2. У зв’язку з численними порушеннями чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про корупцію», звернутися до Служби безпеки України з пропозицією перевірити роботу конкурсного ко­мітету ОДА та вжити відповідних заходів за фактами цілеспрямованого знищення базових АТП районів.

3. Звернутися до КРУ в області з клопотанням включити в план роботи на 2008 рік перевірку використання бюджетних коштів у частині відшкодування автоперевізникам перевезення пільгових категорій населення, зокрема об’єктивність розподілу бюджетних коштів між автоперевізниками.

4. Переглянути умови проведення конкурсу, врахувавши зауваження та пропозиції…».

Залишається сподіватися, що нове керівництво управління промисловості та розвитку інфраструктури (а з ним заодно співробітники ДАІ, транспортної прокуратури, теруправління Головавтотрансінспекції у Херсонській області та інших зацікавлених і незацікавлених сторін) повернуться до невмирущої проблеми — організації тендерів і підвищення рівня пасажирських перевезень. А заодно поцікавляться, як (і ким) використовуються бюджетні кошти, призначені для перевезення пільговиків.

Це не проста цікавість. Може, комусь незаслужено не вручили нагороди за високу культуру обслуговування пасажирів, а комусь — квитки на все державне шоу «Людина року»…

Усім — щасливої дороги!

Василь ПІДДУБНЯК,

кор. газети «Голос України» — спеціально для «Нового дня».