Низькі обсяги бюджетного фінансування та їх невідповідність реальним потребам негативно позначаються на повноцінній роботі шкіл області. Більшість з них потребують значного оновлення меблів та комп’ютерної техніки. Керівники частини навчальних закладів вже сьогодні заявляють, що не в змозі забезпечити взимку санітарно-гігієнічних вимог щодо температурного режиму. Лише у Каланчацькому районі відразу чотири школи потребують капітального ремонту частини покрівлі. А ще три — термінової заміни вікон. Грошей на ці роботи бракує…

Як забезпечити нормальний навчальний процес, виходячи з реалій недофінансування, кореспондент з’ясовував у розмові з начальником відділу освіти Каланчацької РДА, депутатом обласної ради Оленою МАШИНСЬКОЮ.

— Олено Іванівно, уперше за багато років учні та вчителі шкіл вашого району не пішли на осінні канікули. З чим це пов’язано?

— Цього року ми прийняли рішення перенести канікулярний період. Фактично довелося відмінити осінні канікули у зв’язку з  необхідністю зекономити кошти на енергоносіях у грудні. Відтак, усі школи району восени працюватимуть без канікул, а взимку підуть відпочивати раніше від інших, з 19 грудня. Закінчаться канікули 10 січня. 11 вихідних днів грудня допоможуть нам заощадити майже 100 тисяч гривень. Втім, не подумайте, що вже з середини грудня наші учні почнуть байдикувати. Триватиме активна робота секцій, гуртків, ми плануємо цікаво та творчо підійти до проведення новорічних заходів тощо.

— Виходить, на забезпечення навчального процесу в нормальному режимі вам бракує коштів?

— Загальновідомо, що будь-яка галузь нормально розвивається тоді, коли витрати на так звані захищені статті — заробітна плата, енергоносії тощо — не перевищують 70% загального бюджету. А в нас виходить понад 90%. Звідси й повільне оновлення матеріально-технічної бази, яка потребує чималих капіталовкладень, і відсутність необхідних ремонтних робіт. Завдяки розумінню районної влади протягом цього року нам вдалося отримати додаткові кошти на проведення капітального ремонту системи опалення в Роздольненській школі (100 тис. грн.). Там невідповідним був температурний режим протягом останніх 10 років. Потребують ремонтних робіт системи опалення ще трьох шкіл району. Також за кошти місцевого бюджету ми частково відремонтували покрівлю Каланчацької ЗОШ № 1 (54 тис. грн.). Як бачите, через недофінансування з 17 об’єктів тільки дві школи частково капітально відремонтовані. Якщо говорити відверто, більшість шкільних приміщень у нас старі, функціонують понад 30 років. Частина з них ще жодного разу капітально не ремонтувалися. Галузь освіти не розвивається, вона ледве «жевріє».

Говорячи про Каланчацький район, відзначу, що Олександрівська, Олексіївська, Новокиївська та Каланчацька ЗОШ № 2 потребують капремонту частини покрівель. А Мирненська, Новокиївська та Роздольненська — термінової заміни вікон. Втім, де взяти на це кошти? Адже бюджет не гумовий.

— І все ж, який можна знайти вихід з цієї ситуації?

— 28 жовтня я була у складі делегації від Херсонщини на з’їзді освітян країни. Уважно слухала виступ Миколи Азарова. Прем’єр-міністр називав речі своїми іменами: держава повинна віддавати зовнішні борги, тому кілька років освітянам потрібно потерпіти. Вихід — якомога більше налагоджувати зв’язки з бізнесом. У нашому районі є і приватні підприємці, і сільгоспвиробники, які постійно йдуть нам назустріч.

— В області триває так званий процес оптимізації шкіл. Одні з них просто за­кривають, інші — понижують у статусі. Школярі змушені по 10 і більше кілометрів долати до сусідніх сіл. Не оминув цей процес і ваш район…

— На жаль, населення України старіє. Протягом останніх 10 років кількість дітей шкільного віку в Україні зменшилася практично вдвічі. Не виняток — і наш район. У порівнянні лише з минулим роком тут поменшало на 123 учні. А через те, що бюджети шкіл формуються з розрахунку на кожну дитину, зрозуміло: ми щороку втрачаємо чималі кошти. І продовження роботи деяких навчальних закладів з малою кількістю дітей є просто недоцільним.

Зменшується кількість дітей — з’являється об’єктивна необхідність створювати шкільні округи. Наприклад, у Макарівській ЗОШ — двоповерхове приміщення. Це, можна сказати, новобудова — 1988 року. Розрахована школа на 240 учнів, а навчалося лише 26. Крім того, з 9 учителів — 8 фахівці української мови та початкових класів. Про яку якісну освіту могла йти мова? Отримавши згоду громади та відповідно до рішення сесії райради школу реорганізовано з 1 вересня з навчального закладу І—ІІ у І ступеня. Там нині навчаються 11 дітей. Решта їздять у Вадимську школу за 8 кілометрів. До речі, Вадимська ЗОШ І—ІІІ ступеня пов­ністю укомплектована досвідченими фахівцями, там організована гурткова робота, є комп’ютерний клас.

Окреме питання і до Привільської школи І—ІІ ступеня, де навчаються 34 учні. Най­ближча повноцінна до них Горьківська ЗОШ. Очевидно, що колись і тут постане питання створення округу. У Каїрській, Макарівській, Привільській, Олексіївській школах набору учнів у перші класи цього року не було через відсутність у селах дітей відповідного віку. У 2011—2012 навчальному році у районі функціонують 3 школи з наповненістю до 40 учнів, а 4 — до 100. Цього року 105 учнів та 12 педагогічних працівників, які проживають за межею пішохідної доступності, підвозять до місця роботи та навчання.

Та головне наше завдання — надавати якісну освіту. На мою думку, не можна за рахунок школи зберігати село. Це потрібно робити шляхом створення робочих місць та нормальних умов для життя.

— А як стоїть питання щодо придбання енергоресурсів під час опалювального періоду?

— Твердим паливом школи забезпечені повністю. Щодо електроенергії та газу — тут законодавці постійно змінюють нам правила гри. У січні цього року ставиться питання про те, що закон про державні закупівлі передбачає проведення конкурсних торгів, де вартість придбаних товарів перевищує 100 тисяч гривень. А у нас так і є. На електро­енергію ми витрачаємо на рік близько 300 тис. грн., а на газ — близько 900 тис. грн. Ми дотримуємося законодавства, почали ці процедури. Хоча насправді всі розуміємо, що газова труба одна, електромережа теж. Хто виграє тендер — очевидно. Конкурсні торги тоді терміново відмінили. А з 8 липня Верховна Рада України знову при­ймає зміни до закупівель і знову відновлює проведення торгів. Ми свідомо економили кошти протягом півроку, аби використати їх потім на енергоносії. А тепер виходить, що не можемо цього зробити, бо не встигнемо провести тендер.

Також важко щось планувати, коли все постійно дорожчає. Так, коли ми розраховували бюджет цього року, то ціна на газ складала 2,78 грн. за куб, що й заклали в бюджет. А сьогодні вона доходить до 4,56 грн. за куб. Лише в цьому питанні різниця у вартості енергоносіїв нам обійшлася додатково у 410 тис. гривень.

Якось і з цієї ситуації вийдемо. А взагалі з’їзд працівників освіти, про який говорила раніше, прийняв Національну концепцію розвитку освіти до 2021 року. Вона включає всі питання стосовно того, як розвиватиметься галузь протягом наступних 10 років. Держава обіцяє, попри будь-які фінансові труднощі, продовжувати реалізацію програм із забезпечення шкіл автобусами та комп’ютерною технікою. Уже найближчим часом ми з нетерпінням очікуємо новий комп’ютерний клас у Олександрівську та транспортний засіб для підвозу дітей у Вадим­ську школи.

— Дякую за розмову.

Спілкувався Вадим ЛУБЧАК.