Ці слова належать людині, котра стояла біля витоків демократичних перетворень у державі, насамперед — економічних. Він завжди (іноді по-селянськи відверто і аж занадто різко) критикував і критикує  ретро­градів за те, що вчепилися за старі порядки, забуваючи, що ніщо не стоїть на місці. Про таких зазвичай говорять: «Йому болить рідна земля…». Бо ж таки болить!

На недавній колегії облдерж­адміністрації, яка проходила у Тав­рійську під Новою Каховкою, попросив слова і він, член цієї колегії, голова  ради обласної Асоціації фермерів Микола Халупенко.

Дивлячись на «генералів» від по­літики і від правопорядку, на своїх колег, звертаючись до Героя Соціалістичної Праці Миколи Боні і його сподвижників, Микола Володимирович не про технології заговорив, а про людський фактор: «Насамперед слід віддати належне людям старшого покоління, котрі створили найпотужнішу у Європі меліоративну систему. В землю було закопано 10 тисяч кілометрів труб, які розраховані на експлуатацію упродовж 150 років. І дуже прикро говорити про те, що починаючи із 1990-х років і до 2010 року 4 тисячі кілометрів цих труб викопали…».

Зашуміла президія: знаємо, мовляв, знаємо!

«Знали, так чого ж мовчали?» — так слід було розуміти паузу промовця.

Микола Халупенко не для красного слівця вкотре нагадав ганебний факт, повз який проходили і керівні капелюхи, і міліцейсько-прокурорські мундири: «Два роки тому у селі Вишневому Скадов­ського району стався справжній розбій. Зателефонували селяни: їдьте негайно сюди! Приїжджаємо. Стоїть японський бульдозер, викопує труби зі швидкістю 10 кілометрів на годину. Труби ті на шматки по 20 метрів різали — і швиденько у річковий порт. Стоять селяни з вилами… Стоїть бульдозер… Стоїть джип... Не міліція з прокурорами (до них не достукатися!), а ми разом із депутатом обласної ради Сергієм Рибалком приїхали. Ледве припинили той розбій!

Прикро, що в посадці в машині сиділи помічник прокурора, дільничний міліціонер і мовчки стежили за подіями. Я подзвонив тодішньому губернаторові, а той у відповідь: «А що я можу зробити?!» Ось таке государеве око, яке відповідало і за долю селян Вишневого. Хай ця історія не повториться більше ніколи й ніде!

Микола Халупенко нагадав цю ганебну історію тому, що вона незабаром може повторитися. І не в одному Вишневому, а в сотнях, тисячах таких сіл.

«Недавно у складі херсонської делегації був на слуханнях у Верховній Раді, де розглядалося земельне питання, — повідомив оратор. — Фермери країни категорично проти торгівлі землею. Ні — ринку землі! Слід продовжити мораторій на землю, провести з цього приводу всеукраїнський референдум. Ви­словлю думку більшості тих людей, які не здають землю в оренду, а самі на ній працюють: держава має бути єдиним розпорядником українських чорноземів. Потрібно — хай скуповує ті клаптики назад...

Вчитайтеся, земляки, уважно у сказане під Новою Каховкою Миколою Халупенком: «На кордоні стоять банки, заряджені мільярдами доларів. І тільки знімуть мораторій на землю, прийдуть до нас 4—5 корпорацій, все скуплять і зроблять нас фактично не господарями землі, а рабами великого бізнесу.  Приклад — Болгарія. Там панує безробіття, а з ним — і бідність. Неважко передбачити, що так може статися і з Україною. Люди, доведені до жебрацтва, продадуть себе і землю у рабство. Нам залишиться лише шмат землі біля Чорнобиля. І пропаде Україна як держава!».

На те оптиміст-губернатор Микола Костяк зауважив: «Землі заростають бур’янами…». На що Микола Володимирович Костякові відповів: «Ті землі скуплені і чекають лише зняття мораторію».

При цьому головний фермер краю нагадав: «Селяни Херсонщини освоїли такі технології, що нам заздрять Європа, світ і передова європейська країна Голландія! Біля мене сусід вирощує цибулю. П’ять років тому приїжджали голландці і почали його вчити, як брати її по 70 тонн з гектара. І поїхали. Приїжджають через якийсь час і очам не вірять: мій сусід три роки поспіль бере по 100 і більше тонн цибулі!..».

Прислухайтеся, люди, до заклику Миколи Халупенка і не поспішайте з землею на торг. Бо ж правий досвідчений фермер, котрий не в одній країні світу побував: «Дорога на земельний ринок — це дорога у ваше ж рабство!».

Василь ГРИГОРОВИЧ.