• Политика
• Криминал
• Экономика
• Общество
• Спорт
• Культура
• Реклама
• Контакты

Завжди готові допомогти

Ми продовжуємо знайомити читачів з особливостями роботи людей найбільш відповідальних професій сучасності.

Цього разу кореспондент «Нового дня» завітав на Херсонську міську станцію швидкої медичної допомоги ім. О. Ягофарова (СШМД) і провів кілька годин на чергуванні з єдиною в місті спеціалізованою анестезіолого-реанімаційною бригадою.

Заступник головного лікаря станції Станіслав Сінченко заводить кореспондента до себе в кабінет, видає спецодяг (білий халат та ватно-марлеву пов’язку) і пояснює особливості роботи «швидкої».

Набравши багатоканальний телефонний номер 103, вас з’єднають з диспетчерською. Фахівці запитають адресу, симп­томи (якщо людина хвора) та умови травмування і стан (якщо постраждала). З ваших слів диспетчер відразу виписує картку-виклик і за допомогою швидкісного ескалатора передає її в пункт розподілення викликів. З даних в картці спеціалісти пункту орієнтуються, яку саме бригаду направляти, далі через гучномовець викликають медиків. Наприклад, лунає повідомлення: бригада № 25. За допомогою радіозв’язку черговий бригади приймає виклик, виписує картку виїзду та талон супровідного листа і біжить в гараж, де вже водій та команда медиків напоготові. Попри здійснення виклику в три етапи, з моменту дзвінка до виїзду машини минає не більше двох хвилин. А загалом, щоб дістатися до хворого, «швидка» витрачає максимум чверть години.

— Не лякайтеся великої кількості викликів, — попереджає Станіслав Миколайович, — під час ажіотажу довкола епідемії грипу щодоби нас викликають до 400 разів — майже на сто більше, ніж у звичному режимі. Політики не втомлюються повторювати: викликайте «швидку» при перших симптомах грипу. Ось і виходить: хтось тільки чхнув — відразу телефонують. А ми не відсіюємо жодного дзвінка — виїжджаємо на кожен виклик.

Станіслав Миколайович пояснює класифікацію карет «швидкої» і пропонує кореспонденту обрати будь-яку з них.

Дізнавшись, що на особливо тяжкі випадки, пов’язані з трагедіями під час ДТП, спробами самогубств та вогнепальними пораненнями виїжджає спеціалізована анестезіолого-реаніма­ційна бригада (на СШМД її називають карета № 25), вирішую попрацювати саме з нею.

 

Карета № 25

У спеціалізованій бригаді карета №25 працюють четверо людей: лікар, два фельдшери та водій. Для медиків зміна триває добу. Водії змінюються кожні 12 годин, без перерви на обід та відпочинок. Щоправда, кімната для відпочинку є — там телевізор, три ліжка та стіл.

— Відпочивати ніколи. Що­хвилини чекаємо на виклик, а почувши його, зриваємося та мчимо на допомогу, — розповідає лікар швидкої медичної допомоги з 20-річним стажем роботи Юрій Мамотенко. У бригаді він і за віком старший, і за посадою. Тому для своїх помічників, фельдшерів Андрія Гукиша та Віталія Рудакова, слово цього чоловіка — закон.

Не встигли ще познайомитися, як у гучномовець лунає: бригада № 25. Лікар перепрошує за перервану розмову й швидко зникає. Робота. А якщо ви працюєте на СШМД, то кожна згаяна хвилина може коштувати людині життя. Як переконався кореспондент, для медиків зі «швидкої» оперативність — перш за все.

 

Безпритульні — теж люди

Виклик, на який ми виїхали, надійшов з міліції. У ра­йоні залізничного вокзалу патрульні помітили чоловіка без ознак життя. Менш ніж за 10 хвилин лікар вже оглядав потерпілого. У безпритульного чоловіка пенсійного віку була розбита голова, невміло обмотана бинтом. Він ледве дихав, і складалося враження, що з хвилини на хвилину помре. Прийшовши до тями, потерпілий (будучи напідпитку), переконував: побили міліціонери. Мовляв, за те, що тинявся в залі очікування вокзалу, а йому більше нікуди піти. Надавши першу допомогу, «швидка» відвезла чоловіка до хірур­гічного відділення обласної лікарні. Там кореспондента переконали: хворому рани зашиють. Волоцюга не волоцюга, а теж людина.

— Таких випадків сотні, — розповідає фельдшер Віталій Рудаков. — Особливо взимку. Безпритульні пиячать, б’ються, замерзають. Хто фізично міцніший, виживає, інших знаходимо ми. Медик попереджає, що перевезенням трупів їхня бригада не займається. Для цього на «швидкій» існує карета № 13.

— Ми виїжджаємо, констатуємо факт смерті й по рації просимо забрати тіло, — продовжує фельдшер Рудаков.

 

Погрожують фізичною розправою

Запитую у медиків, де ж міліціонери, котрі викликали «швидку», чому не зачекали на ваш приїзд? А якби людина дійсно померла?

— Частину своїх обов’язків херсонська міліція непомітно скинула на нас. Траплялося, викликали реанімаційну бригаду на відкриті тілесні поранення, мовляв, п’яна молодь побилася. Приїжджаємо, а вони ще б’ються. І що нам робити? Чекати, доки все скінчиться чи втручатися? — експресивно розповідає лікар Юрій Мамотенко. — Інколи й на нас кидалися, погрожували фізичною розправою. «Якщо мій друг помре, ви підете за ним», — доводилося чути неодноразово. Дивує позиція міліції. Вони потім телефонують й запитують: «Ну що там було? Хто кого? Хто правий?». Розумію, що це смішно звучить, але тільки не для працівників нашої бригади.

 

ДТП — практично щодня

Дуже багато людей гинуть і сильно травмуються під час дорожньо-транспортних пригод. За словами фельдшера Андрія Гукиша, практично щодоби надходить від одного до трьох викликів з приводу ДТП. Інколи навіть лікарям зі стажем моторошно дивитися на покалічені аварією людські тіла.

— Бувають такі аварії, що скалічену людину практично неможливо дістати з автомобіля. Миттєво оцінивши си­туацію, ми викликає рятувальників МНС. Вони спе­ціально для цього навчені, мають необхідне обладнання. Але інколи, щоб врятувати людину, необхідно діяти негайно. У нас в бригаді всі четверо чоловіки. Якщо це можливо, то відриваємо двері, вибиваємо скло, словом, робимо все, аби допомогти постраждалому звільнитися.

 

«Швидка» зустріла поїзд

Не встигла наша бригада повернутися на станцію — знову виклик. З пункту розподілу повідомили: за десять хвилин прибуває поїзд Москва—Миколаїв, в одному із вагонів тяжкохвора знепритомніла.

Зрізавши шлях до вокзалу по Бериславському шосе, наша машина випередила поїзд та виїхала практично на перон. Карету «швидкої» чекав черговий лікар вокзалу та міліціонери. Всі стурбовані. Подібні випадки трапляються, але вони поодинокі. Жінку зустріли з поїзда та негайно (разом з рідними) відвезли до медсанчастини ХБК.

 

«Водіям на нас начхати»

Повернувшись з чергового виклику, запитую у водія Володимира Яковенка, чи поступаються на ву­лицях міста машини «швидкій»?

— Дочекаєшся. Не можу зрозуміти людей за кермом: невже вам дійсно байдуже?! Ми ж не просто покататися виїхали… Кожна втрачена дорогою хвилина може коштувати хворому життя, — розповідає він. — Не один раз спостерігав: чим дорожча машина, тим швидше водій поступиться, увімкне задній хід (якщо необхідно), може навіть проігнорувати вимогу знаку, на користь «швидкої». Але таких водіїв небагато. Більшість або не йде назустріч, або відверто заважає.

 

Медичні курйози

Як і довкола кожної професії, з працівниками швидкої медичної допомоги трапляються різні курйо­зи. Днями реанімаційну бригаду викликали констатувати факт смерті чоловіка, який випав з восьмого поверху однієї багатоповерхівок мікрорайону ХБК. «Швидка» приїхала. Чимало людей зібралося на місці інциденту. Та самого постраждалого там не було. Він пішов до себе у квартиру.

— Люди розповіли, що чоловік спочатку попросив допомогти підвестися. Йому відмовили та ледве не тримали силоміць, щоб не вставав (у подібних випадках до приїзду медиків потерпілого не можна рухати). Тоді він сам підвівся та пішов допивати горілку, — розповідає фельдшер Віталій Рудаков. — Був би тверезим — точно вбився б. На все воля Божа. Хтось випадає з восьмого поверху й залишається жити, інший з другого і…

Ще одна бригада «швидкої» тиждень тому прийняла пологи в машині просто на АЗС. З Чорно­баївки надійшов виклик: у 31-річної киянки, яка гостювала у наших краях, передчасно розпочалися перейми. На дорогу часу просто не було. Після пологів мама і новонароджена дівчинка почували себе нормально. А «швидка», уже не кваплячись, відвезла їх в одне із пологових відділень міста.

 

…Загалом протягом цієї зміни карета № 25 здійснила дванадцять виїздів. На чотирьох з них побував наш кореспондент.

Провівши кілька години з черговою спеціалізованою анестезіолого-реанімаційною бригадою станції швидкої медичної допомоги ім. О.Ягофарова, переконуєшся: професія цих людей – безумовно, одна з найважливіших. Ми можемо бути політиками, педагогами, юристами… Але незалежно від фаху та освіти при загрозі життю відразу телефонуємо в «швидку». Вони не тільки оперативно відвезуть до лікарні, а й нададуть першу необхідну медичну допомогу.

 

Вадим ЛУБЧАК.

 

Екстрену невідкладну медичну допомогу в нашому місті цілодобово надають 24 бригади. Вони по­діляються на спеціа­лізовані (кардіологічна, реанімаційна, неврологічна, психіатрична, педіатрична), фельдшерські та загальнопрофільні.

 

 

Кожного дня херсонська «швидка» при­ймає біля 350 викликів. Таким чином протягом року за екстреною медичною допомогою на СШМД ім.О.Ягофарова звертаються понад 100 тис. хворих і постраждалих людей. З них до трьох тисяч хибних викликів.

 

 

До епідемічного ажіотажу довкола грипу, дезінфекцію машин «швидкої» робили після інфекційних хворих. У середньому — 2-3 рази на добу. Нині — після кожного виклику. Медики провітрюють машини, протирають місця, до яких доторкався хворий та спе­ціальними деззасобами обробляють салон.