• Политика
• Криминал
• Экономика
• Общество
• Спорт
• Культура
• Реклама
• Контакты

Козацькому роду нема переводу

Херсонщина відзначила 300-річчя заснування Кам’янської Січі

Чи знають мешканці Херсонщини, поряд з якою святинею ось вже 300 років живуть у своєму краї? Сла­ветна історія українського козацтва творилася не лише на Запорожжі, а й на землях величної Таврії. У 1709 році, у гирлі річки Кам’янки, на правобережжі Дніпра, після зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі, козаки заснували адміністративний і військовий центр — Кам’янську Січ. Вона дивом зберегла свій первозданний вигляд до наших днів. І хоча сучасники десятиліттями ігнорували цю унікальну історико-археологічну пам’ятку національного значення, сьогодні справедливість повернуто.

Небайдужі земляки-нащадки доклали чимало зусиль, аби Кам’янська Січ стала філією національного заповідника «Хортиця». Протягом останніх 9 місяців і навіть зараз тут безперервно працюють історики, археологи, краєзнавці… А 29 жовтня з різних куточків України сюди прибули одразу близько 4 тисячі людей. Усім хотілося долучитися до великої події — 300-річчя заснування Січі, схилити свої голови перед подвигами видатних пращурів Костя Гордієнка, Івана Гусака, Петра Сорочинського, Лук’яна Яковлєва, Василя Єрофеєва та ще понад 10 кошових отаманів і півтори тисячі козаків.

Козаччина крізь віки

Цього дня на Кам’янській Січі усе було, як і 300 років тому: козаки зі своїм войовничим духом і щирою запальною душею, терпкий аромат пороху у повітрі і, звісно ж, завзята українська пісня, без якої не обходиться жоден козацький похід.

Тут, на схилах Дніпра, межа між історією, сучасністю і майбутнім ніби розчинилася. Куди не кинь оком — Січ. А нащадки-сучасники з великою вдячністю приєднуються до визначної події, уславлюючи кількасотлітню історію, без якої не уявити історії українського народу.

Вічна пам’ять героям України

На тлі чистої небесної блакиті гордо височіє пам’ятник Костеві Гордієнку. Видатного кошового отамана було поховано саме на Кам’янській Січі. Тисячі українців схилили голови перед подвигом цієї постаті й усіх інших героїв козацької України. Адже вони потом і кров’ю виборювали право нашого народу називатися українським, а держави — називатися Україною, боролися за можливість мільйонів людей на рідній землі спілкуватися батьківською мовою, вирощувати хліб і ростити дітей.

Наче в країні майстрів

У день свого 300-річчя Кам’янська Січ стала меккою народних умільців. Вони приїхали не лише з кращими зразками власного виробницт­ва, а й прихопили устаткування: гончарське, ковальське, ткацьке тощо. Багатьом свято запам’ятається участю у майстер-класах, під час яких можна було долучитися до виготовлення глеків і горщиків, кування підків і металевих прикрас, плетіння мережива і вишивання рушників.

Видовища просто неба

Театралізоване дійство, підготовлене управлінням культури і туризму облдержадміністрації, не залишило байдужим жодного туриста, гостя свята. Адже так, як вміють співати і танцювати козаки, цього в Україні не вміє робити ніхто.

Ну і, звісно ж, який козак без гарного коня?! Запорізький кінний театр, який спеціально прибув для участі у заході, змусив затамувати подих усієї кількатисячної публіки. Глядачі переконалися: український козак — ще й найзагартова­ніший та найспритніший.

Козаки пригощають

Про смачний та поживний козацький куліш багато століть світом ходять легенди. Декілька жмень пшона та шмат сала, які запорожець клав у торбинку, вирушаючи в далеку путь, у потрібний час перетворювалися на смачну й поживну страву. Сучасні козаки свято оберігають кулінарні традиції пращурів і, за нагоди, доводять віртуозне володіння ними. Справжньою родзинкою урочистостей стало свято козацького куліша. До нього долучилися усі райони та курені області.

Біля кожного імпровізованого намету скупчувалися десятки людей, а аромат куліша наповнював подію святковим ароматом і ще довго стояв у повітрі, навіть коли всі казани спорожніли.

На святі побувала Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.