
Возврата в тень не будет

Страждання заради науки

Хліб знищує негода

Будни и праздники Галины Гладилиной
| « Дек. 2006 » | ||||||
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Вс |
|   |   |   |   | 1 | 2 | 3 |
| 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
| 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
| 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
| архив сайта | ||||||
Справжні чоловіки давно зрозуміли, що екстрім за кермом — не зухвале «підрізання» сусіда в кілометровій «пробці» чи проїзд на червоне світло світлофора. Це — коли ти сам на сам з автомобілем та природою. 10 грудня виповнився рік автомобільному клубу «Херсон-Екстрім-Сафарі». Цього дня відбулися грандіозні заїзди справжнісінького сафарі в цюрупинських пісках. Понад 20 екіпажів з усіх куточків України, а також з Росії та Молдови змагалися на швидкість на 25-кілометровій трасі, прокладеній місцевими «аборигенами» у степу між барханами. Після гонки учасники сафарі демонстрували свою вправність на спеціально побудованому піщаному полі¬гоні з котлованом, приблизно на півметра заповненим водою, з крутими спусками, підйомами й віражами.
Абсолютним чемпіоном за балами та часом проходження траси став одесит Денис Мазуренко з клубу «РТО-Одеса». Але найбільше емоцій у кількох сотень глядачів викликав «Монстр» на базі «Тойоти Ленд Крузер» із Ростова-на-Дону, який не тільки найбільш яскраво й трохи по-піжонськи долав усі найскладніші ділянки полі¬гону, а й врятував нашого земляка: невеликий червоний джип херсонця сів пузом у найвищий піщаний пагорб й самостійно зрушити з місця не зміг. Нам довели, що це спорт не для нудьгуючих мільйонерів — пристойні результати в змаганнях показали хлопці на переобладнаній старенькій «Ниві» та єдиний жіночий екіпаж на простенькій «Сузукі Вітара». Головне — майстерність водія та механіків. І результат не залежить від кількості вкладених в машину грошей. Цюрупинські бархани ви¬явилися таким ж підступними, як і херсонські «пробки» — вони затягували й дуже гальмували потужні та швидкісні джипи. Але боротися з ними виявилося значно приємніше й цікавіше, ніж штовхатися на переповнених вузеньких вулицях старого Херсона... Володимир КОСЮК.